Подорожуй. Життя одне): червня 2016

У невеликому історичному місті Тульчині розташований чудовий палац родини Потоцьких. На початку 18 століття палац був одним з найвеличніших маєтків у Європі.

Чудовий двоповерховий палац Станіслава Потоцького, який збудований в 1782 році у класичному стилі і повернутий обличчям до міста.

Палац був покритий мідним дахом, складався із головного двоповерхового корпусу з прикрашеним парадним під’їздом на 10 колонах з 8 пілястрами, а далі два бокових корпуси в такому ж стилі. З головним корпусом бокові споруди з’єднані скляними галереями.

Справжньою віхою в історії Тульчина став 1775 рік, коли 23-літній граф Станіслав-Фелікс Потоцький вирішив перенести сюди свою резиденцію.

Такому рішенню передувала драматична історія. За кілька років перед цим граф познайомився з дочкою небагатого поміщика Комаровського – Гертрудою. Це була освічена, добре вихована, розумна й вродлива юнка. Вони почали зустрічатися, закохалися одне в одного, а невдовзі Гертруда завагітніла. Її батьки, аби зам'яти скандал, підбили Потоцького побратися. Відбулося таємне вінчання.

Незабаром про одруження дізналися батьки нареченого. Розгніваний Салезій Потоцький примусив сина розірвати шлюб. А Гертруду вирішив жорстоко покарати, бо був переконаний, що вона спеціально обкрутила Станіслава-Фелікса. Пан Салезій найняв розбишак. Вони напали на маєток Комаровських і схопили Гертруду. Далі мали відвезти її до монастиря. Але по дорозі злочинцям випадково зустрівся обоз чумаків.

Дівчина, використовуючи останній шанс на визволення, щосили почала лементувати. Щоб заглушити її, викрадачі накинули на неї подушки. Полонянка задихнулася, труп викинули в ополонку. Навесні він сплив. Комаровський подав до суду. Позов загрожував Потоцькому-старшому великими неприємностями – аж до вигнання з Польщі. Але він зумів зам'яти справу. Суддя виніс рішення на його користь.

Ця історія настільки вразила Станіслава-Фелікса, що він зробив спробу вкоротити собі віку. Батьки, аби син розвіявся, негайно відрядили його за кордон. Але мандрівник невдовзі повернувся, бо на початку 1772 року раптово померла його мати Ганна-Ельжбета, а в жовтні того ж року – батько Салезій.

20-річний юнак залишився єдиним спадкоємцем незліченних багатств Потоцьких. Він узяв шлюб із Жозефіною Амалією Мнішек, представницею багатющого графського роду. Пліткували, що в такий спосіб Потоцький чи не вдвічі збільшив свою земельну імперію, адже лише посаг нареченої складав 110 сіл. Після одруження Станіслав-Фелікс вирішив перенести резиденцію до Тульчина. Архітектурний проект тульчинського палацу він замовив французькому зодчому Лакруа.

Кожному, хто входив в палац, кидався в вічі надпис над колонами на білому фризі виконаний великими бронзовими, позолоченими буквами: „чтоб в этом доме всегда пребывала свобода и добродетель. ”Поставлен в 1782 году”.

В палац входили через великий вестибуль, який був прикрашений мармуровими східцями, оздобленими металевими плетіннями.

В парку „Хороше”, який доповнював цей величний архітектурний ансамбль, були каскади, фонтани, мармурові скульптури та східці і розкішні купальні.

Гарно висаджені групи дерев, екзотичні рослини - все це було неповторним та величним. Тут постійно звучала музика, відбувалися танці, розваги. При палаці був театр, який мав в репертуарі 5-7 опер та 2-3 концерти. Співали в основному на італійській мові.

Вигідно розташований і привітний, палацовий ансамбль графа Потоцького, споруджений майстерністю і хистом тисяч тульчинських будівельників, приносять Потоцьким і Тульчину славу та популярність.