Вілла Крафта – Лаутербаха
Стрий - місто магнолій, навіть дитячий садочок названий на честь цього дерева.
Колишні власники будинку облаштували поруч сад та оранжерею з екзотичними рослинами: магнолія, ягідний тис та сосна веймутова.
Зберігся камін, первісна огорожа та фонтан.
Вілла була споруджена для командира місцевого підрозділу 65-го батальйону ландверу у 1885-1897 роках Тита Крафта. Вийшовши на спочинок у званні полковника, він продовжував мешкати у Стрию. Пізніше будинок перейшов у власність Давида Лаутербаха (1851-1910). Син дрогобицького підприємця Ашера Зеліга Лаутербаха у шлюбі з Амалією Редінгер (1866-1951) мав семеро дітей. Після 1939 року життя розкидало родину по світу.
Інформацію взято: https://www.diyeslovo.info/nimeckij-slid-v-istori%D1%97-krayu/
1. Знайомство зі Стриєм розпочинається з вокзалу. Перша дерев'яна "станція коліївна" зведена 1872 - 1875 рр згоріла у 1886 р. У 1872 році загальна довжина складала 100,21 км з'єднала дороги через Дрогобич, Самбір та Хирів. Це була така перша державна залізниця Австрії, а у 1873 році їхала до Львова та Станіславова. Пізніше проклали колію до Ходорова. 1874 році Стрий стає залізничним вузлом, тому діяли вагоноремонтні майстерні. Наступний вокзал збудований пред першою світовою війною - кам'яний, знищений російською імперією. Побудований за Польщі, був підірваний Німеччиною. І за рахунком четвертий двоповерховий, який має теперішній вигляд, після війни 1953 р.
Колись на привокзальній площі гостей зустрічали ряд коней. Проїзд на двокінному екіпажі з вокзалу коштувало 50 геленів, а в ночі ціна зростала у двічі. А проспект Чорновола старожили, ще до тепер називають "Коліївкою"
2. Перейшовши через міст, біля вокзалу, ми потрапляємо в "Новий Світ" , там і знаходиться новий Храм Святих Апостолів Павла і Петра. Висота храму 47 м., ширина 42 м. Фундамент був ще закладений у 1992 р.
3. Рухаємось в сторону вокзалу, на вулицю Чорновола. Перша згадка про Стрий датується у 1385 р.
У 1431 р. отримав Магдебурзьке право. За часів Яна Собеського, Стрий мав титул вічного королівства. У 1939 р відійшов Стрий у радянський союз.
4. Вулиця Чорновола 11. Будинок Богдана Весоловського (1915-1971). Народився у Відні, родина переїхала до міста Стрия, після першої світової війни. Його батько був радником Стрийського окружного суду, а в часи ЗУНРу, головою та активним громадським діячем, стає політв'язнем - сидів у польській тюрмі. Помер коли Богдану було всього 13 років. Мати народилась у сім'ї Охримовича і була родичкою Соломії Крушельницької. Небагатьох текстах до музики була його мати, але син мабуть присвоїв всі тексти собі. Його називали королем української музики.
Почав писати музику у 16 р., а у 22 р. написав найпопулярнішу з пісень "Пройде ще час" .Ці слова... танго, яке принесло шалену популярність
Прийде ще час коли затужиш ти за мною,
Прийде
ще час, коли згадаєш наші дні,
Може тоді любов ти
зрозумієш мою,
І може за ту любов
вдячна будеш мені.
(Богдан Весоловський)
5. Аптека на Чорновола 21.
5. По вулиці Івана Франка є дві іменні вілли в стилі модерн. На фасаді надпис "Stefa" та "Helena"
6. На куті вул. І. Франка та Шевченка є будинок міського шпиталю з 1917 р. Солтиса (Солтисєка) який не лише був лікарем,а й керівником польського хору "Gedzba"
7. Обов'язково пройтися вулицею вузькою, яка веде до будинку Сокіл
8.
11. Степан Бандера про Стрий, це уривок автобіографія, що написана в квітні 1956 р. призначена для американського консуляту в Мюнхені:
" ...Українська гімназія в Стрию була клясичного типу. У ній я пройшов усі вісім кляс у роках 1919–1927, виявляючи добрі успіхи в науці. В 1927 р. я склав там матуральний іспит.
Матеріяльну спромогу вчитися в гімназії я мав завдяки тому, що мешкання й утримання забезпечили батьки мого батька, які мали своє господарство в тому ж місті. Там ще жили мої сестри і брати під час шкільної науки. Літні й святкові ферії ми проводили в родинному домі, в Угринові Старому, який був віддалений від Стрия около 80 кілометрів. Як у батька під час ферій, так і в діда під час шкільного року я працював у господарстві у вільному від науки часі. Крім того, почавши від четвертої гімназійної кляси, я давав лекції іншим учням і тим способом заробляв на власні видатки.
Виховання і навчання в українській ґімназії в Стрию відбувалося за пляном і під контролею польських шкільних властей. Проте ж деякі вчителі зуміли вкласти в обов'язуючу систему український патріотичний зміст. Але основне національно-патріотичне виховання молодь набула в шкільних молодечих організаціях.
Такими явними — леґальними організаціями в Стрию були: Пласт — організація українського скавтінґу, і «Сокіл» — спортово-руханкове товариство. Крім того, існували таємні гуртки підпільної організації середньошкільників, яка стояла в ідейному зв'язку з Українською Військовою Організацією — УВО — і мала своїм завданням виховувати дібрані кадри в національно-революційному дусі, впливати в тому напрямі на загал молоді та залучувати старші річники до допоміжних дій революційного підпілля (наприклад, збірки на втримання українського таємного університету, поширювання підпільних і заборонених польським урядом українських закордонних видань, протидія спробам виломів з фронту національної солідарности — бойкоту польських товариств, конскрипції, перших виборів тощо).
До Пласту я належав від 3-ої гімназійної кляси (від 1922 р.); у Стрию був у 5-му пластовому курені їм. кн. Ярослава Осьмомисла, а після матури — в 2-му курені старших пластунів «Загін Червона Калина», аж до заборони Пласту польською державною владою в 1930 р. (Мої попередні старання вступити до Пласту в 1-ій, згл. 2-ій клясі були безуспішні через ревматизм суглобів, на який я хворів від раннього дитинства, не раз не міг ходити, і в 1922 р. був ок. два місяці в лічниці на водну пухлину в коліні). До підпільної Організації середньошкільників я належав від 4-ої кляси і був членом провідного звена (ланки) Стрийської ґімназії.
Після закінчення ґімназії й іспиту зрілости в половині 1927 р., я старався виїхати до Подєбрад у ЧСР на студії в Українській Господарській Академії, але цей плян відпав, бо я не міг одержати пашпорту на виїзд закордон. Того ж року я залишився в батьківському домі, займаючись господарством і культурно-освітньою працею в рідному селі (працював у читальні «Просвіти», провадив театрально-аматорський гурток і хор, заснував руханкове товариство «Луг» і належав до основників кооперативи). При цьому я провадив організаційно-вишкільну роботу по лінії підпільної УВО в довколішніх селах. "
1. Синагога. Вулиця Миколи Міхновського, 5. Збудована у 1817 році.
На жаль перебуває в напівзруйнованому стані.
2. Стрийський Народний Дім. Вулиця Народна 8.
У 1900 роках почалась забудова. І Стрий посідав 6 місця по Західній Україні де був народний дім.
Будівля Стрийського управління підземного зберігання газу.
Підприємство з видобутку і транспортування газу по Україні, Білорусії та Польщі. У 1903 році на засіданні міської ради прийнято ухвалу про будівництво міського газового закладу. План будівлі обійшовся 400 тис. крон, виготовив архітектор Адам Опольський, а будівництвом керував Абрагам Вальдман.
Адам Опольський народився 1878 році в Журавному, закінчив відділ архітектури Львівської Політехніки у 1904 році. Обійняв посаду головного архітектора м. Стрия. 1908 році відкрив у Львові власну фірму.
1925 році обраний президентом "Кола архітекторів".
.jpg)
