Подорожуй. Життя одне): 2018

Сьогодні 18'09'18 ми вирушаємо в Сколе. Сколівські бескиди... електричка Львів — Мукачево та зустріч з вокзалом.

Буково-смерекові ліси стоять повз колії, та дорога в нікуди.

Саме чому ми вибрали м. СКОЛЕ?

1. Це гірське повітря;

2. Недалеко від Стрия;

3. Палац Гредлів.

Почнемо з палацу та овіяними легендами.

У Сколе приїхав граф Кінський, який купив землі у графа Потоцького та відкрив найбільшу в Галичині сірникову фабрику і в той же час почав будувати палац.

Після його смерті, родичі продали землі. І їх викупили, а точніше: під час гри в казино, один із братів Гредлів зірвав джекпот, та за ті кошти не лишень палац купив, а заснував фірму «Брати барони Гредлі». А ще цікавий факт: те, що брати Гредлі ніколи не жили в палаці.

А для розвитку бізнесу, вигадали, як заохочувати багатих людей купувати в них деревину. Серед розваг, кілька разів на рік організовували мисливські фестивалі із гончими собаками, а на маленькій вузькоколійних платформах їздили в гори на полювання. Чим грубші в оленя роги з багатьма відростками, тим унікальний трофей.

Навіть в Букінгемському палаці, стояв паркет зі Сколів.

Селяни почали відчувати присмак життя. Стало багато п’яниць серед робочих, а дружини приходили жалілися. І тут брати Гредлі придумав ввести монету, де можна купувати всі продукти окрім алкоголю, але це монета виключно діяла в околицях міста, така система подіяла.

Ну і з приходом війни в палаці розмістилися НКВД, потім інтернат…

Дорогою до центру зустрічаються будинки мабуть колишніх магнатів.

Школа мистецтв

В самому центрі розташована будівля «Верховних правителів»

На задньому фоні пам'ятника є супермаркет «РУКАВИЧКА»

Кутова будівля, яка слугує для рекламних занавіс.

Також неподалік від центру є школа, яка нагадує замок.

В кожному місті є пам'ятник Тарасу Шевченку і тут також є...

Костел Семи Скорбот Діви Марії...

Нагадує костел у Гніздичеві.

Пам'ятник Соколятам. Полетіли та не поверулися 5 синів соколят.

Міісто невеличке можна вкластися до 3 годин.

Як не дивно, я в перше побувала в Дрогобичі... хоча жила в Стрийському районі, що рукою подати від Стрия, їзди до пів години. Про саме місто знала мало, лиш те що є: «Дрогобицька ковбаса», а про те: що це столиця нафтової Галичини, саме тут є найдавніша в Європі солеварня та церква св. Юра, яка внесена до списку Юнеско, я нічого не знала...

Отже вирушаємо до м. Дрогобич...

За легендою у сиву давнину, існувало поселення Бич, його захопило і спалило військо тюркських кочовиків. Уцілілі жителі на іншому місці заснували нове поселення і назвали другий Бич – Дрогобич.

Вокзал, усіх туристів та і місцевих зустрічає. У 1872 р. було відкрито станцію, що курсувала по маршруту: Стрий —Дрогобич.

Але мене сильно розчарував сморід на вулицях, сміття яке стоїть місяцями, таке враження, що Дрогобич потопає у смітниках. Але така проблема була і у м. Львові зимою(((

Ось, що робиться на вулицях міста...

Дороги у жахливому стані, не те щоб машиною їхати, а візочком важкувато було добиратися до центру.

По дорозі побачили міні будиночок...

А в самому серці Дрогобича, можна насолодитися фонтаном, який ще є музичним.

Пункт призначення —Ратуша.

Саме перше її побудували дерев'яну у 1422 р.

З часом змінювалась... навіть міська рада оголосила конкурс на найкращий проект, на оцінку надійшло 47 поектів... але нічого так і не реалізували.

А теперішня ратуша споруджена у 20-х роках.

Дрогобицький коледж нафти і газу. Заснований у 1945 р.

Нашу працю оціниш, якщо його піднімеш...

Собор Пресвятої Трійці, який був зведений у 1690 році.

Дрогобич багатий релігійно. Ось на вул. Пилипа Орлика церква православна Успіння Пресвятої Богородиці, яка побудована у 1995 році.

Дзвіниця, яка є на території церкви.

Хоральна синагога — пам'ятка архітектури зведена у 1842 р., знаходиться на вулиці П. Орлика, 6.

Монастир святих Апостолів Петра і Павла

Біля дрогобицької площі Ринок, на вулиці Ковальській, 6, знаходиться цікавий і специфічний монумент.

Проходячи повз, неможливо не відчути стукіт сердець загиблих у тортурах та репресіях ХХ століття людей.

“Скорботна мати”, або ще “Стіна плачу” – така народна назва цього пам’ятника.

В центрі міста Дрогобича знаходиться польський костел Св. Варфоломія.

А це візитка Дрогобича - оборонна вежа.

І на вул. Замкова гора, 2 знаходиться пам'ятник Юрію Дрогобичу.

Бібліотека імені В. Чорновола

А з парку видніється, ось такий гарний розпис на стіні...

А цей будинок називали: загальна 8-класова жіноча школа ім. королеви Ядвіги.

Після Першої світової війни тут діяла приватна жіноча гімназія і приватна жіноча вчительська семінарія. Студенти навчалися по полудні.

Ось всередині гімназії стоїть «голова Івана Франка»

Вілла Нев’ядомського

Це одна із найкрасивіших споруд Дрогобича, зведена у 1903 р.

Вілла бургомістра Раймунда Яроша

Вілла “Б’янки”

Палац збудований на межі ХІХ – ХХ століть. У 90-х роках будівлю передали Дрогобицькому музею “Дрогобиччина”, який у 2005 році перетворив віллу в Палац мистецтв.

Вілла Гетлінгера