понеділок, 8 вересня 2014 р.

Збаразький замок

Зупинка 2

Назва Збараж, пішла від слова "зберіж". Є ще одна версія про походження міста Збараж. Вона полягає в тому, що назва прийшла від імені язичницького Бога Сварога (Бога Неба).  Отже, у дохристиянські давнє місто іменували як Сварож, а із плином часу назва  - Збараж. 


Макет замку
Збаразький замок знаходиться на Замковій горі.

Будівництво потужного замку було здійснено двома братами Збаразькими – Христофором та Юрієм, саме їхнє прізвище і дала назву замку.
Проект замку розробляв один з кращих архітекторів.
Спочатку Збаразький замок мав будуватися за проектом відомого венеціанського архітектора Вінченцо Скамоцці, але проект був відхилений через недоліки фортифікації – венеціанський архітектор приділяв більше уваги архітектурі і зовнішньому вигляду палацу, ніж потужності оборонних стін.
Однак замок так і не став сімейною резиденцією Збаразьких – спочатку помер Христофор, потім Юрій, а спадкоємців у них не було.

 Уже в 1636 році ще недобудований замок став власністю родини Вишневецьких і перетворився в одну із сімейних резиденцій. Перші князі Вишневецькі відразу після отримання замку у власність зайнялися зміцненням потужних оборонних стін. Після смерті Януша Вишневецького його замок успадкував маленький Дмитро, опікуном якого став відомий протистоянням з Богданом Хмельницьким Ярема Вишневецький. Після смерті батьків ще в дитинстві Ярема прийняв католицтво, а всі побудовані його матір’ю церкви були знищені за його наказом або перетворені в католицькі костели. До наших днів збереглася лише одна церква – вона знаходиться біля підніжжя замкової гори, а її купола можна побачити, прогулюючись по замковій території. У церкві покоїться прах матері Яреми Вишневецького, тому воєвода побоявся зруйнувати цей православний храм. Існує легенда, згідно з якою мати Яреми ще за життя прокляла майбутнього віровідступника. Так чи інакше, рід Вишневецьких скоро перервався. Спадкоємці Яреми або вмирали в ранньому дитинстві, або так і не змогли продовжити рід.
І сьогодні ніхто не знає, чи є це всього лише збігом, або Ярему наздогнало прокляття матері. У будівлі відреставрованого палацу можна побачити портрети ...


















Замок пов’язаний довгим підземним ходом з монастирським комплексом ордена Святого Бернарда, що знаходився в самому місті Збаражі, в низині.Від українських козаків у 1648 році Збаразький замок не змогли захистити навіть потужні укріплення – після семи тижнів облоги фортеця була взята. Ходять чутки про зраду гарнізону, але, можливо, насправді поляки просто не хотіли визнати бойові можливості та досвід козацьких старшин, далекоглядність гетьмана Богдана Хмельницького.


Події тих днів добре знайомі вітчизняним туристам за сюжетом книги Генріха Сенкевича «Вогнем і мечем» та її сучасної екранізації польським режисером Єжи Гофманом. У 1675 році замок був захоплений турками, а згодом відновлений його власником Дмитром Вишневецьким. У 1734 році Збаразький замок був захоплений під час повстання гайдамаків. Після смерті останніх Вишневецьких Збаразький замок перейшов у власність Юзефа Потоцького, київського воєводи. Найбільших втрат старому замку принесло підставу на його території в 1840 році цукрового заводу. Тим не менш, замок був відновлений знову, після того, як його господарем став Тадеуш Нємєнтовський. Не встигла закінчитися реставрація Збаразького замку, і почалася Перша Світова війна, під час якої після захоплення замку російськими військами були підірвані всі каземати. У роки радянської влади в палаці знаходився Будинок піонерів, а залишки оборонних укріплень місцеві жителі розбирали і використовували в якості будівельного матеріалу для зведення приватних будинків.Посеред території замку знаходиться двоповерховий палац , побудований в стилі ренесанс. Повномасштабна реставрація, що проводилася в 2000 році, ще повністю не закінчилася. За минуле десятиліття були реконструйовані оборонні стіни, очищені рови від нагромадилося в них вікового сміття, відреставрований в первозданному вигляді фасад палацу.

 Інтер’єри палацу ще не відновлені повністю. Діє музей, експозиція якого знайомить відвідувачів із предметами побуту...




















Виставка народної вишивки – скатертини, рушники...















































 В склепінних казематах, побудованих в стилі ренесанс, в даний час також розташовано музейні експозиції – дивне вогнепальну та холодну зброю...


















а також сучасні дерев’яні скульптури, виготовлені учнями відомого різьбяра по дереву Пінзеля.





















Стародавні стіни замку немов є німими свідками історії – замок відвідували і Богдан Хмельницький, і російський цар Петро I разом з українським гетьманом Іваном Мазепою. 

Кераміка Тараса Левківа















Інквізиції




Скрипка пліткарів
Стілець відьми


Ганебний стовп


Тортури водою




Олег Шупляк. Двовзори...































Бернардинський монастир


Назва походить від імені італійського монаха Бернарда з Сієнни )
Бернардини – вживана на території Речі Посполитої, назва відгалуження католицького ордену францисканців, що називалися в країнах Західної Європи францисканцями-обсервантами. Назва походить від імені італійського монаха Бернарда з Сієнни )1390-1444), який вніс зміни у статут ордену Св. Франциска з Ассізі, зробивши чернечий регламент більш суворим, прагнучи наблизити його до аскетичного характеру життя засновника ордену – Св. Франциска і його найближчого послідовника – Св. Бернарда, які жили у 13 ст.

Бернардини з'явилися в Збаражі в 1627 р. на запрошення князя Єжи Збаразького, каштеляна краковського. Він збудував для них дерев'яний монастир та розпочав будівництво мурованих костелу та кляштору. Його справу продовжив князь Януш Корибут Вишнівецький з дружиною Євгенією. В 1637 р. княгиня Вишнівецька підписала акт засновання монастиря. За часів козацьких воєн монастир вцілів, хоча й сильно постраждав. В ті часи загинули від козачих рук один монах та шість священиків.


В 1675 р. турки, на чолі з Ібрагімом Шишманом спалили костел та вбили троїх ченців. У Збаражі тоді залишилося всього 2 монахи бернардинці. З 1720 року, коли Збараж перейшов у спадщину Юзефа Потоцького, на місці старого монастирського комплексу розпочалося будівництво нового. У 1729 році постав новий дерев'яний монастир. У 1731 році було розпочато реконструкцію храму. Однак вже в 1745 році недобудованій споруді загрожувало завалення і роботи були перервані. 


Францисканський герб, що видніється на вершині монастиря, являє собою дві перехрещені руки: одна, оголена - Христа, інша, одягнена в рясу - Франциска. Цей символ служить ідеї францисканської духовності - уподібнення Христу, яка повинна бути постійним процесом життя.
Над дверима півкругле вікно з металевою решіткою ХІХ ст., а над ним у декоративному оздобленні вензель фундаторів костела, який розшифровується як J..K.W. S.H.P. (Януш Корибут Вишневецький (і) Станіслав Граф Потоцький).