Подорожуй. Життя одне): червня 2014

вівторок, 10 червня 2014 р.

Підкамінь

З гори, що домінує над селом, й на якій розташований древній монастир видно куполи Почаївської Лаври.

В деяких джерелах можна знайти назву каменя, від якого мабуть й бере назву цей населений пункт, – Чортів камінь. По одній з багатьох легенд про Підкамінь, саме до Почаївської Лаври тягнув чорт величезний камінь, щоб скинути його на ту православну святиню. Але не розрахував чортяка своїх сил й впустив його на те місце де й стоїть цей грандіозний пісковик зараз.

Інший варіант тої легенди говорить, що камінь впав все-таки на церкву, яка стояла на пагорбі, і якщо прикласти вухо до каменю, то можна почути православні церковні співи. Сам камінь має висоту 17 метрів й ширину 8-10 метрів. Дуже вражає, скажу я Вам.

Навкруги Каменю збереглося багато козацьких хрестів. Датуються вони XVII століттям. Деякі кам`яні надгробки настільки вгрузли в землю, що побачити їх можна лише залізши на сам камінь.

Існують версії що камінь використовувався як основа для будівництва на ньому старовинної дерев`яної фортеці, яка входила до оборонного поясу Галицько-Волинського князівства наряду з Холмом, Львовом, Данилівом, Стіжком та ін. Існує також версія, що на ньому існував наскельний дерев`яний двоярусний храм.

Деякі історики вважають, що камінь використовувався як поганське капище. Правда це, чи ні, не знаю. Але монахи розташованого поруч монастиря звели на вершині каменю хрест. Так, на всяк випадок. А ще там є невелика капличка.

Взагалі камінь цей здавна вабив монахів.

Поруч з ним в так званій Монастирській горі збереглося декілька печер. Пов`язують ті печери з опришками та козаками.

Але використовувались вони вірогідно як підземний храм та келії для перших монахів, що прийшли на це містичне місце.

Існує легенда, що прийшли 12 монахів. Очолював їх, такий собі, отець Урбан. Оселились вони коло каменю, почали будувати монастир. Але, під час одного з татарських набігів, були всі перебиті. Поховали ж їх під каменем.

Трохи мене...

Це лише легенда, але дуже схоже, що саме завдяки монахам починається заселення цього місця. Перша документальна згадка про монастир відноситься до 1464 року. В 1519 році дерв`яний, на той час монастир, спалили татари.

В 1612 році починається будівництво мурованого монастиря та церкви. Але будівництво у монахів-домініканців йде дуже тяжко. В 1640-их роках стається обвал склепіння, в 1648-1650 роках монахи переховуються в інших монастирях від козаків Хмельницького, в 1687 році знову завалюється склепіння собору.

Місцевий житель...

1695 р. Храм було освячено в честь Успення Пресвятої Богородиці, Хреста Господнього, Апостолів Петра і Павла та Всіх Святих.. З цієї нагоди у церкві вміщено мармурову плиту, на котрій було зроблено пам`ятний напис. Донині зберігся лише її невеличкий фрагмент.

Остаточного вигляду храм набув у XVIII ст., коли до нього прибудували вежу, на якій 1713 р. було вміщено залізний годинник. Архітектура вежі та цілого собору витримана в ренесансному стилі.

Збереглися фрагменти розпису вівтарної частини, що їх виконав відомий художник Станіслав Строїнський 1766 р. Розписи бічних нав були зроблені значно пізніше (1903 р.) і на сьогодні є повністю втрачені”.

Дивлячись же на нинішній стан монастиря, можна лише уявити яким був монастирський комплекс в період свого найбільшого розквіту – у XVIII столітті. Це була справжня фортеця. З південно-західної та північної сторони монастиря був збудований зіркоподібний зовнішній мур. Пректував той мур талановитий військовий інженер Христофор Дальке. Він же – автор чисельних підземних укриттів. По кутам внутрішнього оборонного муру монастиря були зведені могутні вежі з бійницями.

Бродівський замок

Наш машрут: Львів -> Броди->Підкамінь

О 12:30 прибули на ж/д вокзал Броди.

Так зустрічає нас м. Броди (герб міста)...

Костел Воздвиження Святого Хреста, побудований у 1990 році

Руїни однієї з найбільших синагог на Галичині, побудована у 1742 році.

Костел всередині

Дорога до замку... ось і він)

Станіслав Конецпольський

Після придбання Бродів у 1629 р. Станіславом Конеєцпольським, будується замок 5-кутної форми. На той час, існувала ідея міста–зірки – така форма була привабливою. Перший проект належав італійцю Філарете, і його справу продовжив приятель князя Збаразького Вінченцо Скамоцці, і йому це вдалось, оскільки втілені проекти ідеальних міст можна порахувати на пальцях. Для керівництва фортифікаційними роботами він запросив відомих на той час у світі інженерів Андреа дель Акву і Гійома де Боплана. Протягом п'яти років (1630-1635) було зведено регулярне бастіонне укріплення з резиденцією. За планувальною конфігурацією замок являє собою правильний п'ятикутник зі сторонами двору близько 100 м. Замок у Бродах сформовано казематованими валами з кам'яними ескарпами та п'ятьма наріжними бастіонами з шестигранними в плані казематами.

Схема п’ятикутного замку спрацювала у 1648 р., коли козаки під проводом полковників Небаби, Нечая та Головача оволоділи містом, але так і не змогли взяти замок. Ось так Броди набули слави нездоланної твердині.
В'їзна брама розміщувалася з боку міста у південно-східній куртині, до якої вели гребля через долину та звідний міст, перекинутий над глибоким ровом, що оточував укріплення. Для додаткового зміцнення входу на замкове подвір'я перед в'їзною брамою було зведено равелін.З 1704 р. замок перейшов у власність Потоцьких.
У першій половині XVIII ст. Станіслав Потоцький на місці дерев'яного будинку вздовж північної куртини зводить палац у барокових формах, а з боку міста в'їзну браму перебудовує на башту з годинником.

У 1809 р. в'їзну башту, равелін і куртину з двома бастіонами було розібрано. Нині від замку залишилися чотири куртини з казематами, каземати трьох наріжних бастіонів і палац середини XVIII ст.У післявоєнний період в замку розміщувалася військова частина і він зазнав значних руйнувань і перебудов.

З середини 1990-х років приміщення палацу передано в користування школі, там також знаходиться районний архів та виставкові зали Бродівського історико-краєзнавчого музею.

Взагалі, євреї в Бродах оселилися ще за часів Станіслава Жолкевського, активно займалися торгівлею. Водночас з тим що це було одне з найбільших місць ортодоксального іудаїзму, тут же зароджується інша течія - хасидизм.

Масове знищення ж євреїв почалося з приходом німецьких військ у 1941-1943 роках. На момент входу радянських військ у липні 1944 року у місті лишилося лише кілька чоловік еврейської національності.