Клеванський замок

Замок- артифакт XV ст.З 1458 могутність замку пов'язують з магнатом роду Остроських українським шляхтичем князем Чарторийським. Він почав масштабне укріплення замку. Замок зведений на високому березі річки Стубли.Чорторийський звів 2 вежі, які мали оборонний характер. З 1632 замок є власністю єзуїтів там існувала колегія. В 1817 замок був реставрований Чарторийським і було засновано польську гімназію.1813 р. училище було в закрите.

Історія

Замок розташований у західній частині смт Клевань, що знаходиться в Рівненському районі, Рівненській області, біля річки Стубли.

Історія Клеванського замку бере свій початок з похмурого середньовіччя і тісно пов'язана з відомим іменитим родом князів Чарторійських. Назва „князь Клеванський” вперше зустрічається в письмових актах від 5 лютого 1442 року, де мова йде про розподіл земель серед синів князя Василя. 

Отже, про фортецю вперше згадано в 1458 році, як власність князя Михайла Чарторийського. Вже у 1495 році його син князь Федір Чарторийський, луцький староста, добудував замок, оточив камяними стінами та глибоким ровом, який заповнювався водою Стубли. Тоді ж по кутам було зведено дві муровані вежі «пунтоне» — п'ятикутні в плані. Одна вежа захищала в'їзну браму, а інша — контролювала підступи до замку з боку річки. Обидві вежі відносно непогано збереглися, особливо східна. Товщина їх цегляних стін в деяких місцях досягала 3,8 м. Третя башта, що не збереглася до наших днів, була дерев'яною. Закінчилася побудова замку в 1561 році.

Судячи з їхнього родового герба, походження роду – литовське. Герб являє собою червоне поле, на якому скаче вправо на білому коні вершник. Він тримає в лівій руці піднятий щит, а в правій – меч. 

З інших джерел відомо: споруджувати замок почав князь Михайло в 1475 році, а закінчував Федір. Князь Радзивілл з Олики подав у суд на Чарторійського за те, що останній побудував замок на городищі, яке належить йому. Судова справа затягнулась. Тоді князь Федір будує місто в Більові, просить у короля для нього німецького права, а саме – магдебурзького, яке це місто і отримало 1516 року.

Судова тяганина закінчилась у 1555 році, Радзівілл поступився, віддав свої права на городище за 1000 злотих. Так як князь Юрій в 1620-1630 роках в замку не жив, тому тут розташувався госпіталь. А в 1632 році Миколай Юрієвич відреставрував його і віддав єзуїтській колегії. Із часу вигнання останніх з Польщі (1773 р.) Клеванський замок пустував до початку ХІХ століття.

1817 року князь Костянтин почав перебудову замку. Була зруйнована східна стіна і на її місці побудовані два флігелі, де розташували повітове училище, якому передали бібліотеку Чарторійських. При училищі відкрито фізичний і мінеральний кабінети, ботанічний сад. Тадей Чацький заснував тут шестикласне училище, яке закрили в 1831 році за участь його вихованців у польському повстанні. Наступного року тут знову з'явилось училище, але 1834 року – переведено в м. Луцьк, а в замок з останнього була переведена гімназія. В 1836 році, на прохання князя Любомирського, Клеванська гімназія перебралась у м. Рівне, і замок знову став пусткою. Лише у 1842 році його купило удільне відомство, а 13 липня 1878 року сюди перевели з Дерманя духовне училище, яке знаходилось тут до 1915 року.

В 1916-1918 роках містечко Клевань перебувало в прифронтовій зоні. В замку розташувався ветеринарний евакопункт 11 армії Південно-Західного фронту. З 1918 по1925 роки спорожнілі приміщення зайняли ті жертви громадянської війни, яким ніде було жити. Наступні 10 років тут працювала семикласна школа. В 1935 році школа перебирається в новозбудоване приміщення, а в замку розмістили школу-інтернат для дітей-сиріт. З 1939 по 1953 роки тут були і пересильний пункт НКВС, і каральні органи німецької окупаційної служби. А з 1953 року аж до кінця 70-х років у замку навчаються учні школи механізації (згодом сільського професійно-технічного училища № 3). Потім приміщення займає лікувально-трудовий профілакторій. 1988 року замок спорожнів, тут з'явились реставратори Луцької дільниці.

Збережено опис замку за 1605 рік. Головну захисну роль відігравала західна вежа, зміцнена кам'яним бастіоном. Східна вежа слугувала цейхгаузом (арсеналом). Замок швидко втрачав оборонну функцію і в 1632 р. споруду віддали єзуїтам, які влаштували тут свою колегію. Ймовірно, вони й були господарями замку до кінця 18 ст. Отже, замок не був магнатською резиденцією з палацом, як Корецький замок. Після першого поділу Речі Посполитої землі відійшли до Австрійської імперії. За наказом імператора Йосипа у 1773 р. майно єзуїтів конфіскували. Після наступних поділів Речі Посполитої територія відійшла до Росії. На зламі 18—19 століть замок стояв пусткою.

У 1817 р. східний мур замку розібрали. Будівельні матеріали використали для побудови двох флігелів, призначених для польської гімназії.

У період 1817–1831 рр. використовувався як польська гімназія, яку царат ліквідував після польського національно-визвольного повстання. Повільне руйнування замкових споруд продовжилося під час трагічних подій 20 століття.

Випадково збереглися:

• дві напівзруйновані вежі, краще збереглася східна,
• віадук (побудований з цегли) над ровом,
• будівлі колишнього духовного училища 2- та 3-поверхові, спрощеної провінційної архітектури. Дахи зруйновані. Будівлі стоять пусткою, руйнуються, ніяк не використовуються (станом на 2005 рік).
• фрагменти фортечних мурів.