Корецький замок

Назва міста Корець пов’язують із коренем «корч». 
У давнину Корецька порцеляна була кращою за віденську. Це сьогодні Корець – маленьке й непримітне містечко, а в минулому воно славилося на увесь світ своїми порцеляновими виробами.  Так, це були перші порцелянові вироби саме українського виробництва, на яких ставили власну заводська марку – напис “Korec”, перша торгова марка, яку почали застосовувати в Україні! В кінці 1796 року пожежа знищила підприємство разом з усім його майном. Чарторийський намагався повернути славу корецької порцеляни, в 1804 році він запросив севрського майстра Меро. Однак, після смерті князя виробництво занепало і в 1831 році його й зовсім припинили. 

Однозначно назвати рік заснування Корця дуже складно. Вперше воно згадується в 1150 році у Київському літописі в зв’язку з походом великого Київського князя Ізяслава під час міжусобної війни з Володимиро-Суздальським князем Юрієм Довгоруким, однак дослідники стверджують, що поселення на цих землях було ще в глибоку давнину, про що свідчать палеолітичні стоянки. У XIV столітті Корець належав впливовому князю Федору Острозькому, який на місці старого городища звелів звести добре укріплений замок, а з XV до XVII століття володарями стали князі Корецькі. Проте, останній представник роду помер, не залишивши нащадків. Ненадовго місто переходить до Ліщинських, потім — до Чарторийських і саме останній представник цієї династії — Йозеф Чарторийський в кінці XVIII ст. ставить його в один ряд з найкращими містечками краю. 

Почнемо із самого початку

Рід Корецьких, походить від Гедиміновичів та належав до литовських династій.

Корецький замок витримав облогу 1495-го. 

Проте нові часи потребували нових фортифікаційних рішень. Волинський воєвода Богуш Корецький у першій половині XVI ст. укріплює замок мурами і доповнює твердиню ровом з підйомним мостом.

Наприкінці липня 1648-го Корець здобувають козаки Максима Кривоноса.

 Місто увійшло до козацької держави й було включено у Звягельський полк на чолі з полковником Іваном Донцем.

В другій половині 1649 року в Корці спалахнуло народне повстання.

 Було створено великий загін, що пізніше брав участь у битві під Берестечком. 1654-го року у Корці з військом перебував Богдан Хмельницький.

Розташувалася фортеця на високому пагорбі й з усіх сторін була оточена глибоким ровом.

Через цей рів вів до будови кам’яний чотирьохарковий підйомний міст, що дійшов і до нашого часу. Зараз подібні мости збереглися тільки в Кам’янці – Подільську та в смт.Цумань,

Волинської області. У XIX ст. замковий комплекс постраждав від пожежі, після цього більше не відбудовувався.

Перлина духовності

Ансамбль жіночого Свято-Троїцького монастиря. Це – справжня перлина духовності, що приваблює до себе паломників з усього світу. Двері монастиря відчинені для всіх охочих, котрі щиро вірять у всемогутність Творця, або ж прагнуть віднайти душевну рівновагу та відраду в молитві. Ансамбль складається з Троїцької церкви, Теплої (літньої) церкви Іоанна Предтечі, келій і надбрамної дзвіниці.

На початку XVII століття він задумувався як францисканський кляштор, а на початку ХІХ ст. через польське антиросійське повстання будівлю у католиків вилучили й передали православній громаді. Щоб надати колишньому костелу православних рис, в другій половині ХІХ ст. його західний фасад надбудовується дерев’яною баштою з високим шатром, а в східній частині над середнім нефом формується обманний четверик з п’ятьма главами, непропорційно дрібними в співвідношенні з об’ємом усього храму.

Святинею корецької землі є благодатна ікона Божої Матері “Споручниця грішних”, яку в XVII столітті передав монастирю Ян-Карл Корецький. За переказами, ця ікона потрапила в Корець з древнього Вавілону завдяки князю Самійлу Корецькому, який воював із султанською Туреччиною. Церква вважає, що саме до цієї ікони молилась Марія Єгипетська, після чого їй прощено всі гріхи та зараховано до лика святих.

Старожили стверджують, що в роки німецької окупації фашисти хотіли знищити святиню, однак з дивних причин навіть не змогли її зрушити з місця.

П’ять років тому усю область облетіла жахлива звістка: злодії обікрали монастир. З ікони “Споручниці грішних” повідривали золото та коштовні камені, однак викрасти її знову не вдалося. Згодом оздобу святині відновили й до нині ікона прикрашає Свято-Троїцький храм.

Земля, де поховано кохану Пушкіна 

Могила Г.О. Андро-Оленіної (1808-1888рр.) Є на території монастиря ще одна місцина, яка приваблює туристів – могила коханої Олександра Пушкіна Анни Оленіної-Андро.

— Їй було 16 років, коли на одному з балів свого батька дівчина познайомилася з Пушкіном. Молодий поет шалено закохався у вродливу графиню, присвячував їй вірші, які потім увійшли до циклу “Оленіана” й просив її руки, але батьки Анни такий шлюб не схвалили. Дівчину віддали заміж за француза з яким вони нажили двоє діток. Після смерті чоловіка Анна оселилася в селi Середня Деражня, що неподалік від Корця. У цей час при монастирі діяв сирітський притулок для дівчаток і заможна пані всіляко опікувалася закладом. У своєму заповіті Анна Оленіна –Андро заповіла всі свої землі монастиреві та попросила поховати її на території обителі. Враховуючи її заслуги перед церквою, священний синод дав такий дозвіл. Анна прожила 88 років.

Тарас Шевченко побував у Корці в якості співробітника Київської Археографічної Комісії. Зупинявся поет в будівлі графа Горчинського (споруда початку XIX століття).