Тухля. Гора Захар Беркут

 

Наша нова подорож розпочата. Електричка Львів-Мукачеве 8.30 відвезе нас в с. Тухля.

Команда в повному складі + візок.

Вершину видно ще з електрички,тому заблукати неможливо. Вказівником до підвісного моста була церква.

Першим до моста добрався Северинчик=) 

Кому хочетеся адреналіну, то сюди.

Йдеш міст врізні сторони хитає+візок везеш. Дошки не всюди витривалі... 

По одному дітей перенесли, вуаля на тому березі річки Опір. 

 Менший синочок, типу :"Куди ви йдете? І тут нам буде непогано..." 

Робимо фото з іншої сторони моста, рушаємо в гору. 

До речі наш Северинчик майже сам піднявся на вершину. Його таке маленьке досягнення. 

Дорогою і ящики були, ліщиновий ліс, а камінці для дітей складова для ігор, тому робили зупинок ну дуже багато. 

Є маркування 505, спочатку я думала, що це прокладено вказівники, але пройшовши по жовтому маркуванню ми втратили його. Тому вгору спокійно можна йти по жовтих мітках 505, а дальше самі. Один + заблудитися неможливо!

На вершині  красивий краєвид ...

 Ура, ура, ура... Ми на вершині, нікого не погубили, тільки возик залишився в низу, бо піднімалися по стрімкому спуску до верху.

Отак стоїть вже 20 років без одної руки, нікому не потрібний Захар Беркут. Втратив руку, під час зливи, коли блискавка влучила в руку. Може пройде ще з 20 років, і хтось знайдеться, щоб довести до ладу...

На цьому місці сидів Тарас Шевченко, писав сій твір "Захар Беркут".