четвер, 16 січня 2014 р.

Мукачівський замок Паланок та палац Ракоці

Зупинка №3

Назву міста пов’язують з угорським словом “мунко”, що означає “робота”, це перша версія, а друга походить від слов’янського слова “мука”. За легендою, ще в сиву давнину в цій місцевості осів зі своєю раттю жорстокий та ще й норовливий князь і наказав місцевим жителям будувати для нього замок. Оскільки навкруги була рівнина, наказав князь людям насипати високу гору, для того щоб замок з усіх боків був неприступним. Тисячу днів і ночей тисяча возів по шість волів кожен возили землю і врешті виросла гора, на якій побудували замок. Місцевим жителям, які носили на собі землю й каміння, працювали без відпочинку під наглядом жорстоких охоронців, це пекельне будівництво принесло сльози, страждання та смерть. З того часу місце, де народ піддавався нелюдським мукам, почали називати Мукачево, замок – Мукачівським, а гору – Замковою.
Направляємось до замку!
На Закарпатті – всього дві ратуші, одна з яких - в Мукачево...

Далі по дорозі "зустріли" пам'ятник трубочисту...

Памятник закарпатському просвітителю О.Духновичу

Памятник художнику Михаю Мункачи...

Памятник Кириллу и Мефодию

Театр

Бог торгівлі Меркурій на будівлю старої друкарні...

Церква 1...

Грекокатолический собор 

Цікавий такий будинок по дорозі побачили...

Річка Латориця...


Палац Ракоці в Мукачево



Палац було споруджено у другій половині ХVІІ століття трансільванськими князями династії Ракоці і до 1711 року служив їм міською резиденцією. Після придушення визвольної війни 1703-1711 років, якою керував Ференц Ракоці ІІ, палац спочатку переходить у власність імператора Австрії, а потім, в 1728 році, передається разом з величезними земельними угіддями в подарунок німецькому графу Шенборну-Бухгейму.
Палац Ракоці, ще називають “Білий палац”, та стає місцем для урочистих прийомів знаті й іноземних послів. Значно пізніше, в 1747 році, одноповерхова споруда була перебудована і значно розширена за проектом відомого німецького архітектора Йоганна-Бальтазара Неймана. Це була досить складна реконструкція. Необхідно було використати старі елементи споруд, добудувати новий корпус з дотриманням архітектурних пропорцій і симетрії.
В більш пізній період у палаці розміщалася експозиція Мукачівського краєзнавчого музею, заснованого відомим закарпатським археологом Тивадором Легоцьким. Там була і канцелярія графа Шенборна, де працював юристом Легоцький.

Деякий час після Великої вітчизняної війни у стінах палацу розміщувався штаб військового з’єднання Радянської Армії, потім тут містилася одна з середніх шкіл міста.
Тепер господарями цього затишного палацу є обдаровані діти – з 1979 року тут відкрито першу на Закарпатті дитячу художню школу. 

Мукачівський замок Паланок


Дорогою до замку...

Ось він...
Вид на замок "Паланок"
The view of Palanok Castle

В'їзний міст у замок
The drawbridge of the castle







Верхній замок
The Upper Castle





Водонапірна вежа.Верхній замок

Галереї замку
Caslte galleries

12-го липня 1847 року Мукачівський замок відвідав видатий угорський поет Шендор Петефі





Піднімаємось сходами вгору!




Турул-символ свободи угорського народу. Стародавня птиця-тотем

Вид із замку




Герб Ракоці
The coat of arms of the Rakotsi family


Мукачівський замок став місцем, де впродовж трьох місяців зберігали найбільшу святиню Угорської держави – Корону Святого Стефана



Середній двір








Знайшли в замку пам’ятник, який стоїть самотньо на подвір’ї Верхнього замку, загадали бажання і потримали трохи за палець))... Це князь Корятович, який виконує бажання!!!

З 1396 по 1414 рік Мукачівським замком володів подільський князь Коріятович з роду литивських князів Гедимінасів
На горі заввишки 68 м. розташувався величний і славетний замок – ,,Паланок”. Історія древнього Мукачева сягає в глибину віків: залишки слов’янських поселень, знайдені археологами на території міста, датують VI-IX ст. Саме в цей період на Замковій горі виникають перші глинобитні укріплення, а згодом і дерев’яний замок. В ХІ ст. угорський король Ласло І Святий наказав збудувати тут кам’яне укріплення через загрозу кочівників зі сходу. І не помилився. Вже в 1086 році ,,Паланок” атакували половці. Згодом фортецю штурмувала армія монголів з ханом Батиєм. Постійна військова загроза спонукала до розбудови замку. Твердиню оточував водяний рів, були підйомні мости, земляний вал (8 м), з’явились бастіони. Протягом  15-16 ст. оборонна система фортеці зросла дo 14 веж, а у верхній частині виріс розкішний палац.
Замок Паланок. Загальний вигляд
Palanok Castle. Ceneral view
З 1396-1414 рік замком володів Подільський князь Федір Корятович (племінник великого литовського князя Ольгерта). Він розбудував та укріпив замок, перетворив на свою резиденцію. Тому в скелястій горі був вирубаний 85 метровий колодязь із яким, пов'язана одна легенда. 
Князь наказав копати колодязь. Хоч довго рили колодязь, але не могли дістатись до води. Щодня чуючи одну і ту ж фразу: "Княже, води немає". Корятович усе ще більше не вірив, що можна буде викопати колодязь. Але одного дня прийшов чорт та за пропонував угоду: мішок золота в обмін за заповнення водою колодязь. Але грошей в князя не було, і князь не може заплатити нечистому. І замість грошей князь пропонував душу, але чорт відмовлявся, вимагав грошей. Один із вірних лицарів підслухав розмову князя та чорта, за пропонував обдурити того: "Федоре, мішок золота необов'язково має бути великим: маленький - теж мішок". Кинув у мішок дві останні золоті монети, тай дав чортові, а чорт каже: "Все одно води не питимете!", і з цими словами стрибнув у колодязь. І з того часу що вечора чути, як на дні виє чорт від того, що його обдурили...
Колодязь
The well


1567 мукачівський замок взяв в облогу  Лазарус фон Швенді.
 Пізніше Мукачівський замок належав графу Миколі Естергазі, який отримав через дружину Урсулу Дерсффі. У 1622 році за умовами Микульської угоди Мукачівський замок перейшов у володіння Габора Бетлена. Семигородський князь Юрій І Ракоці внаслідок війни, розпочатої з угорською родиною Естергазі, відвоював Мукачівський замок, який з того часу перебував у володінні родини Ракоці.
Трансильванські князі династії Ракоці, що володіли замком з 1633 по 1711 рік, запросили сюди французьких інженерів-фортифікаторів, які перетворили ,,Паланок” на справді неприступну твердиню. Досить згадати облогу 1685-1688 років, коли невеличкий гарнізон Мукачівського замку, оточений цілою армією австрійців, Ілона Зріні  мужньо обороняла Мукачівський замок під час самої тривалої його облоги (три роки) австрійськими імператорськими військами. Ілона, як і належить національної героїні була чудово гарна собою, та ворог, вражений красою чудесного бачення, відступив. Штурм був відбитий. При європейських дворах тільки й було розмов про Ілону Зріні. Її порівнювали з Оленою Прекрасною, яка вирішила раптом очолити оборону Трої. Польський король Ян Собеський назвав Ілону «найбільшою жінкою Європи», у Франції випускалися присвячені їй листівки-гравюри. Султан Османської імперії - Махмуд і зовсім зробив неймовірний для мусульманського правителя вчинок, направивши Ілоні офіційний вітальний рескрипт - подібного відмінності не удостоювалася жодна жінка в історії. Узяття замку стало для австрійських генералів справа честі. Але захопити його австрійцям так і не вдалося. Домогтися свого вони змогли тільки за допомогою банальної зради. Керуючий замком Абсолон, який володів ключем до шифру таємного листування Ілони, вставив у один з листів Імре рекомендацію скласти зброю. 15 січня 1688 мукачівці пішли фальшивому порадою ... Сам акт капітуляції супроводжувався небувалим приниженням честі героїні захисту: генерал Капрара прийняв її сидячи в кріслі зневажливо закинувши ногу на ногу, у той час як перед ним стояла жінка, яка за своїм дворянським походженням стояла набагато вище. Графиню насильно постригли в черниці і заточили в католицький монастир. А з часом їй дали можливість виїхати до Туреччини до свого чоловіка Імре Текелі. 
 У 1703 році ,.Паланок” стає оплотом національно-визвольної війни угорського народу – резиденцією лідера повстання графа Ференца ІІ Ракоці (сина Ілони Зріни). Тривала боротьба проти імперії Габсбургів закінчилась капітуляцією угорців у 1711 році, але твердиня стояла до останнього ...
Австрійці перетворили могутню фортецю у найбільшу імперську політичну в’язницю, що проіснувала до 1896 року. Після падіння Бастилії сюди відправляли інакомислячих зі всієї Європи. У ХІХ ст. Мукачівський замок став місцем, де впродовж трьох місяців зберігали найбільшу святиню Угорської держави – Корону Святого Штефана. Цю реліквію інколи називають символом минулого і сьогодення об’єднаної Європи.

Експозиція «Народний одяг Закарпаття»








Верхній замок, колишня резиденція володарів




Виставка картин історичного минулого "Замку Паланок"





Ілона Зріні з дітьми здає Замок Паланок австрійцям

Ференц ІІ Ракоці
Ferents II Rakotsi








1. Мукачівський замок XIX ст. 
2. Двір Верхнього замку. Кінець ХІХ ст. 
3. План – схема Мукачівського замку 1890 р.
4. Двір Середнього замку. Кінець ХІХ ст. 5. 
Західний корпус Середнього замку. Кінець ХІХ ст.  
6. Тюремна печатка Мукачівського замку. Кінець ХІХ ст. 
7. Ференц Казінці (1759-1831), угорський просвітитель і мовознавець. 
8. Олександр Іпсіланті (1792-1828), керівник грецького визвольного руху.
9. Михайло Бакунін (1814-1876), керівник революціонер-анархіст. 
10. Штик від гвинтівки. 
11. Шпора для солдатських чобіт. 
12. Деревянка, взуття вязнів.
13. Залізні кайдани.
В другій половині ХVІІІ ст. Мукачівський замок втратив своє воєнно-стратегічне значення. В 1782 році за наказом Імператора Австрії Йосипа ІІ замок був переданий під державну політичну в’язницю, яка була закрита в 1896 року. За більше ніж 100 років в Мукачівському замку-тюрмі перебувало понад 20 тис. в’язнів, серед яких багато відомих людей: барон Андрій Ріедл («учасник якобінськох змови» у Відні 1794 року), Ференц Калінці (угорський просвітитель та мовознавель),  Каміл Турно (французький посол), барон Йосип Гормаїр (австрійський історик і політик), Олександр Іполанті (видатний діяч грецького визвольного руху), Іржі Ружичка (чеський композитор), Ференц Рендль (капітан імператорськох армії)…

Макет замку




Пам'ятник Ілоні Зріні та Ференцу ІІ
The monument to Zriny and Ferents II



Немає коментарів:

Дописати коментар