Подорожуй. Життя одне): Чинадіївський замок (Замок "Сент-Міклош")

Зупинка №2

У селищі Чинадієво, в долині річки Латориці, археологи розкопали знаряддя праці, та стверджують, що тут мешкали люди, чотири тисячі років до нас, а поселення називалось "Сент-Міклош", це згадується у 1214 році, і так називалось аж до 1944 року, хоча існувала також назва слов'янська - Чинадієво (тобто, тут в давні часи "чинили дію", або ще суд та розправу).

Чинадіївський замок XV ст. збудований бароном Перені. Замок двоповерховий, п’ятикутний у плані, зі стрільницями та двома кутовими круглими триярусними баштами. Має два запущені підземні ходи, що виводять у долину Латориці. Тривалий час він виконував функції в’язниці.

Значної шкоди було завдано фортеці в 1657 році польськими військами графа Любомирського, що мстився угорцям за похід їхнього князя Дьордя II Ракоці на Польщу. Невдовзі він був відбудований, але як оборонна споруда став втрачати своє значення.

В 1670 році замок перейшов у володіння княгині Ілоні Зріні, дружині графа Ференца Ракоці I і матері угорського національного героя Ференца Ракоці II.

Саме в цьому замку одна з найвідоміших жінок Мукачева, мужня Ілона Зріні, в 1682 році вперше побачила, і полюбила Імре Текелі. Він був угорським графом, і ватажком повстанців, супротивників австрійської монархії. Ілоні тоді було 39 років, а Імре 26, і, не дивлячись ні на що, вона відцуралась від володінь і титулу заради своєї любові.

Розташований замок «Сент-Міклош» між двома значними пам'ятниками архітектури: замком «Паланок» і чудовим мисливським палацом графів Шенборнів.

Проте замок відіграв велику історичну роль під час Визвольної війни угорців проти Габсбургів періоду 1703-1711 рр. Наприкінці червня 1703 року провідник повстанців князь Ференц Ракоці ІІ зупиняється у замку, аби відпочити та перегрупувати військо після поразки у битві під Мукачево.

До своєї імміграції до Польщі князь бував тут ще кілька разів. У 1708 році сюди, дізнавшись про наближення ворогів, з Хустського замку перебираються сім’ї феодальних родин, що підтримували повстання.

У 1728 році, після поразки повстання, імператор Карл ІІІ дарить великі земельні площі графу Фрідріху Шенборну, і серед „подарунків” опиняється й чинадіївський замок, який у 1734 році значно перебудовується й набуває вже не оборонних, а палацових рис. Через 15 років тут розіб’ють чудовий сад (якщо вірити документальним згадкам, адже зараз від дерев не лишилось і пеньків), для чого з Австрії випишуть паркового майстра Ференца Башінду. Остання реставрація вже не замку, а палацу відбудеться через століття, у 1839 році. В ході реставраційних робіт в одній зі стін був знайдений замурований людський скелет. Версій та легенд про те, кому він належить, у літературі чимало. Є й така – нібито в середні віки існував звичай після побудови фортеці замурувати в її стіну живу людину. Мовляв, це значно покращить обороноздатність споруди. Ну, як вірити легендам, то душі таких мучеників довго не знаходять спокою, отже, як і кожного солідного замку, свій привід має бути і у „Сент-Міклоша”.

У 2001 році замок починає відроджуватись, завдяки мукачівському художнику Йожефу Бартошу, він взяв замок в оренду на 49 років.

Ну що ж! Досить історії, подивимось, що там всередині замку...

Двері, вперто не відчиняють... що робити?

Що ховається за цими дверима?

Чутно кроки, юху загадку дверей буде розгадано)

Перший поверх обхід завершено, ідемо на другий... Ух ти картини в Чинадіївському замку, згадала фільм "Лучшее предложение", ну і не дивно, оскільки замок орендує художник...