Подорожуй. Життя одне): Середнянський замок

Зупинка №4

Селище Середнє дістало таку назву тому, що лежить посередині шляху від Ужгорода до Мукачевого.

Замок розташований у селищі Середнє Ужгородського району Закарпатської області, за 20 км. на південний схід від Ужгорода.

Ось такий був один із замків Закарпаття

Дорога до замку.

За легендою, замок побудували у 12 столітті лицарі-ченці могутнього Ордену тамплієрів. Зупинимось детальніше на Тампільєрах...

Ще в епоху середньовіччя, навколо нас було безліч загадок: полювання на відьом, пошуки Чаші Граалю, історія короля Артура, а також таємниця ордену Тамплієрів.

Отже, тамплієри (Бідні Лицарі) — це католицький лицарський орден, який був створений для захисту своєї релігії від «нехристів». Проіснувала така організація майже 200 років.

Тамплієрів виникли ще у 1119 році, їх виникнення було пов’язано з першим Хрестовим походом, у результаті якого Єрусалим був звільнений від «невірних». Для того, щоб охороняти релігію, знайшлись 9 хоробрих і благочестивих французьких лицарів на чолі з Хуго де Пейном та вирішили створити своє братство. Щоб стати членом цієї організації, лицареві необхідно було прийняти 3 чернечих обітниці (бідності, послухання, цнотливості), четверта обітниця — захист таїнств християнської віри — була їх власним запровадженням.

Незабаром про тамплієрів говорила вже вся Європа. Лицарі з мечем у руках...

XII–XIII століття — період розквіту ордену Тамплієрів, широкі папські привілеї, а саме: лицарі були звільнені від усіляких податків і феодальних повинностей.

Під час вигнання мусульманами з Палестини християнських поселенців, тамплієри налагодили торгівлю на Середземному морі і стали найбільшими кредиторами Європи.

Вони давали позики всім — від селян до королів.

На гроші Ордену по всій Європі зводили фортеці, храми, собори, мостили дороги. У XIII столітті їм належало близько 9 тисяч замків. В одній лише Палестині можна назвати Тортозу, Торон, Кастель-Пелегрінум, Сафет. Лицарі щедро займалися благодійністю. Тамплієри були тоді найбільшою економічною організацією всієї Європи. Ця влада грошей, власне, їх і згубила.

Піддавшись спокусі незліченних скарбів тамплієрів і злякавшись могутності їхньої влади, король Франції Філіп IV Прекрасний вирішив знищити Орден. Для цього він таємно звернувся з проханням до римського папи Климента V. Після безлічі арештів та звинувачень у богохульстві і поклонінні сатані (Бафомету), содомії та інших збоченнях, після довгих допитів і жорстоких тортур, Орден був скасований і розпущений.

Легендарні багатства тамплієрів були конфісковані та розділені. Церква і монархія повернули кермо влади над Європою у свої руки.

Тепер вернемось до замку, отже, тамплієри отримали право на торгівлю солотвинською сіллю. Соляний шлях з Підкарпатських копалень в Європу проходив через Закарпаття. Тамплієри дуже добре вміли не тільки торгувати, а й захищати свої економічні інтереси. Вони швидко зводять вздовж всього соляного шляху низку укріплень, які використовувались як митні пости, а при потребі і як пункти дислокації невеликих військових гарнізонів, що оберігали той соляний шлях. Одне з таких укріплень збереглося в Середньому. Це характерна для Західної Європи ХІІІ століття оборонна споруда у вигляді башти донжону (башти останньої оборони). Такі башти були дозорними і не призначеними для тривалого проживання. Але якщо була необхідність, вони могли стати потужними пунктами оборони, бо мали добру зону огляду й з неї можна було вести круговий обстріл. Крім того такі башти мали кругову систему валів і ровів. Ці складові мав і Середнянський замок. До того ж перша лінія його валів, що влаштовувалась паралельно стінам башти була підсилена кам’яним муром з циліндричними наріжними баштами. Слідів від тих передових укріплень зараз майже не залишилось.

Створено замок досить унікально — могутні кам’яні стіни практично утворюють квадрат розміром 18х16 метрів. Місцями товщина стін сягає 2,5 м, заввишки приблизно 20 метрів. Замок побудований з характерною для того часу рисою — вежою Дон Жон.

Винятковим цей замок робить ще і той факт, що Середнянський замок розташований у рівнинній частині Закарпаття, на відміну від всіх інших оборонних споруд, які завжди будувалися поблизу торгових шляхів та на узгір’ях.

Цікаво, що невеличкі розміри цього могутнього кам’яного форпосту ордену тамплієрів сприймаються на око дещо інакше, ніж було насправді. Все, що ми можемо побачити оком, є лише частиною оборонної споруди, яка насправді займала майже 3 гектари, що підтверджується результатами проведених розкопок, які проводилися нещодавно та під час яких було знайдено унікальні вироби зі скла, кераміки, різноманітні прикраси та зброю, за допомогою якої воїни обороняли замок.

Навколо замку знаходилося декілька різноманітних оборонних рішень. Найефективнішою з яких, як і в більшості інших випадків, був рів, наповнений водою.

Твердиню зруйнували на початку 18 ст. під час повстання Ференца ІІ Ракоці, але міфічні тамплієри та їх заховані скарби і нині не дають спокою багатьом допитливим дослідникам і мандрівникам. Достовірно відомо, що у XVI ст. замок належав славетному роду Добо. Національний герой Угорщини Іштван Добо прославився героїчною обороною замку Егер від турків. У 1552 році він очолив 1935 воїнів, які вистояли проти 120-тисячної армії Османської імперії. Після цієї відважної перемоги імператор Австро-Угорщини Фердінанд подарував Іштвану Добо тисячі полонених турків і середнянські землі. Турки відреставрували Середнянський замок, видовбали в скелі майже 5 км тунелю. Місцеві жителі переказують, що копали підземелля доти, доки не помер останній полонений. Можливо, саме тому їх дотепер називають турецькими.