Наш машрут... Тернопіль ->Вишнівець->Збараж
Та найбільше хочеться розповісти про надзвичайно цікаву, загадкову постать в історії України – про Ярему Вишневецького. Багато суперечливих думок існує про нього у сучасній історії. Але ж він просто був людиною – людиною, яка жила у жорстоку епоху, яка палко кохала і мріяла про щастя для своїх нащадків. Того самого Ярему Вишневецького, що “вогнем і мечем” приборкував Україну під час війни з Хмельницьким у 1648-1654 роках… Той, який грав у «шалені шахи» людьми: замість фігур були кріпаки, які за командою гравців переступали по чорно-білих плитах. Всі «програні» «шахи» переходили у власність переможця…
Кажуть, коли на землю опускаються вечірні сутінки, в густій зелені парку за палацом з'являється загадковий лицар на коні. Хто він - ніхто не знає. Можливо, привид котрогось із князів Вишневецьких? Відповісти на це запитання не судилось, мабуть, нікому. Адже на всіх портретах, на яких, начебто, був зображений Ярема, як з’ясувалося, обличчя зовсім іншої людини. І ще одну загадку залишила для сучасників ця постать. Після раптової смерті, яку списали на харчове отруєння, його поховали в абатстві Святого Хреста в у скляній труні. Та коли провели дослідження останків, стало зрозумілим, що вони не мають жодного відношення до князя. На тілі у скляній труні слідів розтину не виявилося, на зріст небіжчик був вищий за Вишневецького, за віком – значно старший. Дослідники передбачають, що тіло князя поховали не в усипальниці Олесницьких, а в головній усипальниці, і воно згоріло під час пожежі 1777 р., від якої загинув і сам костьол. Стіни Вишневецького палацу - Бальзак колись назвав його “малим Версалем” - пам'ятають і авантюри, і таємну змову із захоплення Московського престолу, і блискучі перемоги та поразки.
Першу згадку про Вишневецький палац (тоді ще замок) датують 1395 роком. Саме тоді цю землю отримав князь Дмитро Корибут від литовського князя Вітовта. Чимало власників змінилось у цього замку, та чи не кожен українець знає основоположника родини Вишневецьких – Байду, засновника славнозвісної Запорізької Січі.
Наступна особистість – Лжедмитрій Перший, насправді аферист на ім'я Грішка Отрєпє’в. Він з’явився на порозі замку у 1603 році, у 1605 вінчався тут з Мариною Мнішек – у Вознесенській церкві, яка також збереглась. Згідно з легендою, саме їй першій він розповів про своє царське походження і це дало початок їхній історії кохання. Ось так Вишневецький замок став свідком таємних змов про захоплення російського престолу…
Восени 1846 року тут побував французький письменник Оноре Де Бальзак, і саме тут він познайомився зі своєю майбутньою дружиною – Евеліною.
Гостями Вишневецького замку свого часу були і Тарас Шевченко, і Богдан Хмельницький, і Максим Кривоніс, і багато інших відомих постатей.
Саме ці слова промовив Яремія, вперше побачивши Гризельду, дочку коронного канцлера, на одному з прийомів у короля.
«…Єремія Вишневецький, як потомок давніх литовських князів, став поперед усіх і гордим оком зорив по світлиці на молодих двірських дам. Ненароком його гострі очі впали на Гризельду Замойську. Вона була найпоказніша між усіма дамами, висока, поставна, плечиста та рівна станом, як тополя» – описує І. Нечуй-Левицький їхню першу зустріч.
«…В її вроді є щось царське, неначе вона і вродилась, і хрестилась королевою, і на вдачу вдалася в королеву. Вона, одна вона тутечки варта мене, мене, князя Вишневецького. Усі ці панянки якісь дрібненькі, мізерненькі, легенькі, гарненькі, неначе пташки в садку; і щебечуть вони, мов пташки, і слова, і мова в їх пташина. А в Гризельдиних очах виявляється щось лицарське, вище», — думав Єремія, перебираючи очима панянок…»
За Гризельдою упадав пан Заславський, який, за свідченнями очевидців, був дуже вродливим. Та їй до душі припав саме Ярема Вишневецький, від стосунків із яким її довго відмовляли придворні дами (є дані, що їх підкупив сам Домінік Заславський).
«…— Князь Заславський білий, як пан, а Вишневецький чорний, як циган, — сказала баба Ганна, — я б за його зроду – звіку не пішла заміж, якби він мене сватав.
— Якби ж пак тебе сватав. Але він тебе не сватає й не свататиме, - сказала Гризельда.
— І що в йому за краса? очі страшні, смуглявий на виду, наче хлоп, та чорний, неначе три дні висів у диму в комині, — кепкувала баба Ганна.
— ... Хоч він чорний, та зате ж я дуже біла: то він мене й не почорнить, а сам од мене може й побілішає, — казала Гризельда…»
Так і почалось їхнє кохання. Насправді ж, Грізельда була зовсім не красунею, але вона прекрасно розуміла свого чоловіка, тому шлюб їхній був надзвичайно міцним, сповненим поваги та взаємопідтримки.
Весілля Яремії Вишневецького та Гризельди Замойської було розкішним. Воно тривало два тижні, витрачено на нього було надзвичайно багато грошей. Та тривав цей шлюб, на жаль, недовго. Через ворожнечу Яремії до Хмельницького та козаків, коли він обороняв Збараж, Замостя й Львів, подружжя було в розлуці. Гризельда разом з сином Міхалом також стала втікачкою, вигнанкою. Вони майже не бачились, хоча і продовжували шалено кохати одне одного.
Ярема помер у 1651 році з невідомих причин, можливо – через отруєння миш’яком, який тоді ще не вміли виявляти.
Грізельда надовго пережила коханого чоловіка – вона покинула цей світ у 1672 році.
Немає коментарів:
Дописати коментар