Хотинська фортеця

Зупинка 2.

Дорогою до фортеці...

Пам'ятник гетьману Петру Конашевичу Сагайдачного, який стоїть самотньо на березі Дністра.

Хотин – одне з найдревніших міст України. Його виникнення датують рубежем Х-ХІ ст. У цей період на мальовничому березі Дністра постав перший дерев’яно-земляний замок із поселенням біля нього.

Не випадково скелястий мис над Дністром наші предки називали „Хотінь”. Назва міста походить від дієслова „хотіти”, оскільки мис був бажаним та надійним місцем для давніх поселенців. Завдяки міцній твердині і вигідному розташуванню, Хотин став центром розвитку ремесел і торгівлі, які, в свою чергу, сприяли розквіту культури та економіки міста. Місто було важливим пунктом в європейсько-азійській торгівлі.

Ясська брама

Зі східної сторони фортецю захищав Дністер, а з усіх решти сторін вона охоплена високим земляним валом з мурованими бастіонами. Ширина валу – 8 метрів, а довжина – понад кілометр. Головним завданням фортеці була оборона поселення Хотин.

Вид на ріку Дністер 

В'їзна вежа

Вид з мосту...

Ну що ж, починаємо подорож, при вході в очі кидається гармата:

 Цікавий ансамбль відкривається на замковому подвір’ї. До наших днів тут зберігся старовинний колодязь. Його глибина сягає 62 метри, адже замок стоїть на скелі і щоб дістатись до води, слід було прокопати чималу глибину. Воду з колодязя можна черпати і сьогодні, вона тут напрочуд смачна... 

Колодязь

За свою довгу історію Хотин не одноразово ставав ареною кривавих битв. Адже, зважаючи на вигідне місцерозташування, місто було «ласим шматком» для багатьох завойовників. За володіння хотинськими землями впродовж століть воювали молдавські господарі, польські королі та турецькі султани, ось одна із картин хотинської фортеці...

Катувальне крісло

Побувати в Хотині, хоча б навіть на травневі свята, і не дізнатися нічого про відностно невелику мокру пляму на одній із фортечних  мурів просто неможливо.

 Однак, місцеві жителі до цих пір не цілком впевнені, яка з легенд правдива.

 Швидше за все - ні одна з них, тільки менш цікавою від цього фортеця з її мокрою плямою не стає, і туристи відвозять додому кожен раз нову історію.

Найпоширеніша з легенд - про дівчину з глечиком. 

Хоробрі воїни місяцями відстоювали фортецю, жінки дбали про продовольство, чоловіки - майстрували зброю і відбивали атаки. Але одного разу у фортеці закінчилася вода, а солдати скоро змучилися від спраги. Молода і хоробра дівчина зголосилася набрати води біля річки. Непомічена, вона пробралася до Дністра і взяла звідти води, але на зворотному шляху її помітили ворожі воїни. Стріла смертельно поранила дівчину, її руки здригнулися - і частина води пролилася на стіну. Але, зібравши останні сили, хоробра красуня донесла глечик воїнам - і померла у них на руках. Як не дивувалися бійці, але пляма на стіні не тільки не висохла, але і набула форми глечика, з тих пір нагадуючи людям про те, як самовіддано боролися за свободу їх предки.

Існує і більш романтична версія легенди. Колись у Хотинській фортеці правил князь-тиран. Для того, щоб зміцнити свою політичну позицію, він вирішив видати дочку за іноземного правителя. Тільки дівчина вже була закохана в воєводу, який перебував на службі у її батька, і таємно бачилася з ним. Зрозуміло, ні про яке весілля вона не захотіла й чути, а коли князь довідався про таємний зв'язок дочки, наказав замурувати її живцем у стіні фортеці. Дівчина не стала чинити опір - і лише градом по її щоках котилися сльози про втрачені життя і любові. Кажуть, вона все ще замурована в стіні фортеці і ллє там гіркі сльози, не в силах вийти на волю - тому пляма на стіні фортеці не висохне до тих пір, поки закохані не возз'єднаються.

 Ще одна історія свідчить, що у фортеці були замуровані бранці, і це їх сльози просочуються крізь камінь.

Як би там не було, пляма на кріпостній стіні, що ніколи не висихає - досить цікавий феномен, а кожен місцевий житель знає величезну кількість варіантів історії походження цієї плями, які завжди цікаво послухати і порівняти. Приїжджайте в Хотин на травневі свята - хто знає, можливо, саме вам відкриється вікова таємниця Хотинської фортеці.