Свірзький замок

Свірзький замок – розташований у селі Свірж Перемишлянського району Львівської області.

Згадки про нього зустрічаються в архівних документах 1530 року, коли він належав шляхетському родові Свірзьких.

Імовірно, зведення замку займалися брати Андрій і Мартин Свірзькі, і будівництво завершилось 1482 року.

Замок Свірзьких виконував передусім оборонну функцію.

Природний захист забезпечувала річка, що омивала пагорб із замком з трьох боків. З четвертого боку викопали штучний рів, що заповнювався водою.

Квадратний у плані замок мав дві оборонні вежі. На Але сучасного вигляду він набув з середини XVII століття, з часу переходу його у власність графа Олександра Цетнера, що був одружений  з Анною з роду князів Замойських. Граф наказав перебудувати і значно зміцнити замок. 

Арку входу в замок прикрашає різьблений портал у стилі пізнього ренесансу, до неї вів перекидний міст через глибокий штучний рів. Поряд із замком височіє п’ятигранна вежа. 

Вона відрізняється від інших споруд, історики не дійшли єдиної думки, якою була її роль в обороні замку. За однією версією, вежа збереглась від раннього замку часів князів Свірзьких. 

На території замкового парку зберігся костел, заснований у XV ст. Сучасна мурована будівля костелу в стилі ренесансу, яка поставлена на місці дерев’яного, що завалилася, походить з 1541 р. Над входом в костел і нині можна бачити рештки шляхетського герба колишніх володарів.

 До костелу від замку вів підземний хід. Завалену частину підземного ходу можна побачити з рову, який оточує замок біля перекидного моста. Останній з Цетнерів володів Свіржем Ігнацій Цетнер (помер в 1821 р.) засновник львівського парку Цетнерівка на Личаківському передмісті. 

Протягом наступних  років власники маєтку змінювались: Сєраковські, Катерина Старчевська, Тадеуш Віктор, Марія Іласєвич, Клавдія з Чайковських Тустановських… 

Вид з вікна замку

На початку 20 століття  багато зробили для фортеці графи Лямезан-Салянс, які володіли ним в 1907

-1930 рр. Іронія долі: роботи з оновлення замку були завершенні військовим атташе в Парижі, генералом Робертом Лямезан-Салянс (1869-1930).

Після війни граф Роберт вперто займався реставрацією залучивши в якості робітників трьох військовополонених, які за збереженими малюнками та фотографіями відтворили знищені портали. Пізніше продовжив відбудову зять генерала, граф Тадеуш Комаровський (1895-1966), але під час Другої світової війни замок було пограбовано і частково зруйновано.

Можна побачити над вікнам зображений герб галичини, що підтримують образ грифона, який обєднав в собі орла та  лева, де орел – охоронець землі та небес, а лев символ сили та влади. В міфічних легендах грифон виступає в ролі охоронця, що поєднює розум та силу.

У внутрішньому дворі можна побачити великий колодязь, воду з якого брали на випадок облоги. Нині колодязь також закинутий. З цим колодязем пов’язані багато легенд.

Колись давним-давно працювала у власника Свірзького замку одна місцева дівчина. Було це в ті часи, коли ворог неодноразово підходив під фортечні стіни, мріючи захопити та околицю. Невідомо, яким чином дівчина з замку змогла «закрутити роман» з ворожим солдатом, але що сталось – те сталось. Військо її коханого взяло Свірж в осаду. 

Мрії про любовнощі засліпили дівчину – і вона відкрила своєму коханому фортечну браму. Та не любов чекала на дівчину: захопивши Свірзький          замок, загарбник скинув зрадницю у глибокий колодязь. Логіка зрозуміла: хто зрадив один раз, зрадить вдруге. От  і розповідають місцеві жителі про тінь нещасної зрадниці, яка блукає фортецею, не знаходячи спокою – і, навчена гірким досвідом, закриває всі двері на своєму шляху. За іншою версією потопленицею була не зрадниця, а наречена, яка так поспішала на власне весілля, що загнані коні скинули дівчину у воду. Є також третій варіант: і не дівчина була зрадницею, а юнак, і не в колодязь його кинули, а в землю по пояс закопали – і блукає він та стогне.