Тараканівський форт

Неподалік від міста Дубно, Рівненської області, розташоване мальовниче село під назвою Тараканів. Імовірніше повна назва його була Татароханів, але з плином часу змінилася на Тараканів. Прославилося це невеличке поселення грандіозною захисною спорудою – Тараканівським фортом.

Маки по дорозі до форту

Будівництво форту розпочинається після Третього поділу Польщі в 1795р., коли місто Дубно з околицями було приєднане до Росії і стало повітовим у Волинській губернії. Крім того, воно стало ще й прикордонним містом, яке потрібно було укріплювати.

На початку 70-х років інженерний департамент військового міністерства, керований інженером-генералом Е.І. Тотлебеном, подав на розгляд ідею будівництва маленьких прикордонних фортець. І, особливо, підкреслював важливість зведення таких укріплень поблизу Дубно і Проскурова, де у випадку війни з Австрією, користуючись залізничними коліями і Варшавсько – Київським шосе, можна буде зосереджувати під прикриттям цих фортець війська в Луцьку, Острозі, Межибожі. Та ідея ця втілилась у життя аж через 14 років.

Роботи по нарощуванню пагорба для форту почалися в 60-х роках ХІХ ст. Керівником будівництва Тараканового форту був призначений інженер-полковник Борисов, під керуванням якого з 1885 по 1890 рр. були виконані всі основні будівлі та земляні роботи. Всередині укріплення було три колодязі. У 1895 році у чотирьох казематах  першого поверху влаштували прийомну кімнату на 28 ліжок, операційну, дезінфекційну, лазню, пральню та хлібопекарню. У правому кутовому казематі був встановлений гасовий двигун. Для провітрення цих казематів влаштували вентиляційний пристрій. Форт також мав свій водопровід, а у 1899 році його телефонізували.

Зв’язок форту з місцевістю здійснювався завдяки висувному  залізному мосту, побудували його у 1893 році. Для його схову на час облоги форту було збудовано одноповерхове приміщення під насипом по лінії східного підземного ходу. У Тараканівському форті була збудована гарнізонна фортова  Церква в 1901 році. Вона знаходилася у казематах центральної казарми, по центру західного її фасаду, на рівні двох поверхів. Вхідний портал оформлений у вигляді арки, по обидва боки якого  розміщенні напів овальні вікна. Церква однонефна, склепінчаста. Її неф відокремлювався від вівтаря іконостасом.

У центрі чотирикутного форту знаходилася двоповерхова казарма для господарських, складських і житлових приміщень гарнізону. Гарнізон складався з артилерійської роти та штату коменданта форту. По периметру казарми проходила полігональна військова вулиця. Вона відокремлювала казарму від безпечних казематів, що оточували її. Самі каземати підтримували насип головного фортечного валу. На цьому валу розташовувалась вогнева позиція. Там був влаштований шлях для переміщення гармат.

Усі приміщення підземних ходів були освітлені електрикою. У складах пороху електропроводка і лампи ізолювалися спеціальними матеріалами.

У 1900 році Тараканівський форт був складом, але через велику концентрацію військ на південно-західному кордоні недалеко від м.Дубно, царський уряд вирішив, що цей  напрямок менш небезпечний, ніж північно-західний і центральний. Тому форт був скасований, але не зруйнований. У форті влаштували військову в’язницю.

В 1915 р. фортецею заволоділа Австро-Угорщина, та під час Брусиловського прориву вона знову перейшла до рук Росії. Загалом, серйозних боїв на території форту не було. Згодом росіяни хотіли використати цю махину як склад, та занадто велика вологість завадила цьому. Саме через неї та відсутність догляду будівля така зруйнована.

У 1920 Тараканівський форт намагалася захопити кавалерія С.М. Будьонного, але польське військо влаштувало запеклий опір.

У 60-х. роках Міністерство торгівлі і штаб Прикарпатського військового округу намагалися пристосувати форт під склад, але через вологість і випари це виявилось неможливим.