пʼятниця, 20 серпня 2021 р.

Самбір


Поїздка розпочата... Всідаємось зручніше, їхати електричкою зі Стрия 2 години. Квиток 35 грн. 
Зорян свої запаси печень поїдає=) 
Пам'ятка депортованим українцям з Лемківщини... 
Зразу на виході з вокзалу.  Скульптура матері з 3 дітьми, рейками викладено хрест.
Ось і вокал. Все акуратно, вулиці чистенькі.
З вокзалу звернули в парк. Вдавлені видніється пам'ятник Жертвам терору. 

Собор Покрови Пресвятої Богородиці, освячений 23 жовтня 2011р. Колись на цьому місці був цвинтар, а за радянської ради - парк культури. Храм великий, висота 64 метри, вміщає 3000 вірян. 
На території розміщена  Хресна Дорога. 



Все дуже гарно, і ландшафт прекрасний.





Дорогою до центра міста.
Окружний суд 1905 р. , тут розміщений факультет дорогобицького пед. університету.













Колись давно давним, ратуша не була в центрі міста, як зараз. Знаходилась там де училище культури. І будова була з дерева і ще була підземельна в'язниця. 
У 1637 р. згоріла, встановлено 38 м ратушу окрасою міста 


Дуже хотілось вилізти на ратушу, подивитись все з висоти пташиного польоту, але в цю мить нікого не було, і телефонувала, але жіночка могла тільки повернутися через годину( нам на поїзд.


Діти тут полюбляють залазити на гармати. Це пам'ятка європейської історії, тому зупиняли, як могли...










Ось знаменита церква Різдва Пресвятої Богородиці, де знаходяться мощі св. Валентина, кожного року сюди приїжджають закохані пари з цілої України, а саме 14 лютого.
На жаль, в середину ми так і не попали. 
І це якась містика. Яку б фотографію я не робила, вона все одно виходила розмитою.
Типу послання, дивись тільки не фотографуй.




Видніється костел, який був спалений татарами. Взагалі Самборі дуже багато церков. Робимо висновок, що це місто не тільки культурне, а ще й релігійне.
Вулички Самбору...
На цьому наша маленька подорож закінчується. Місто є охайним, безліч майданчиків для дітей. І невелике - компактне містечко.


середа, 18 серпня 2021 р.

ПОДОРОЖУЄМО ВУЗЬКОКОЛІЙКОЮ. Карпатський трамвайчик

 Наш ранок почався о 6:00. Ми з Северинчиком сьогодні вирушаємо у незабутню подорожуй: вузькоколійним Карпатським трамвайчиком.

Повези мене туди, де природа сама,
Повези мене за місто, де асфальту нема.
Повези мене туди, де зелена трава,
Повези, повези... о-о, старенький трамвай.

Машрут: Стрий - Долина - Вигода 

В Долині нас зустрічає "свекруха" мама Світлана, і ми у трьох вирушаємо шукати пригоди... 

З Долини дуже легко добратися Вигоду, є бусики-таксі, беруть 10 грн з особи, везуть вони прямісінько до трамвайчику.

Кінцева зупинка...





Ширина колії 770мм, це у 2 рази менше ніж звичайна. 
В низу, біля станції є крісло велитенського розміра.
Моя порада обов'язково знайдіть, воно цього вартує. 
Також непоганий краєвид... 

Отже, подорож триватиме три з половину години, весь кіометраж дороги 13 км. Є дві зупиночки по 30 хв.
Перша зупинка - водоспад. 

Друга - підвісний міст, де можна попити теплого чаю, перекусити бутербродики та зробити фото. 



В дорозі Вас розважатимуть музиканти, "екскурсовод", який розповідав про перші фільми, які були знятті саме тут, про лохину), гуморески, а ще про бойківський акцент. 


Лиш подивіться, який довгий трамвайчик. 


І це не все, ще є "три мушкетери " з рушницями. Вам раджу все вивчити про Степана Бандеру. Хто дасть більше правильних відповідей, буде мати можливість зробити постріл. 

Це наш вагончик, туди ми були першими, а звідти останні. Деколи останнім їхати не так і погано, можна роздивитися, не мішають інші вагончикики.


Домовитись потрібно наперед, місць реально може не вистачити. Тому, телефонуйте 0503732475 записуйтесь. 
Беручи до уваги, що у нашому вагоні біля 50 місць було все забито, а таких 5 вагончиків, люди приїжджають приїжджають звідусіль. 
Реально, як всі повиходили, таке враження, що приїхала електричка до Львова, всі кудись йдуть. 


понеділок, 16 серпня 2021 р.

Тухля. Гора Захар Беркут

 


Наша нова подорож розпочата. Електричка Львів-Мукачеве 8.30 відвезе нас в с. Тухля.

Команда в повному складі + візок.

Вершину видно ще з електрички,тому заблукати неможливо. Вказівником до підвісного моста була церква.


Першим до моста добрався Северинчик=) 

Кому хочетеся адреналіну, то сюди.


Йдеш міст врізні сторони хитає+візок везеш. Дошки не всюди витривалі... 


По одному дітей перенесли, вуаля на тому березі річки Опір. 

 Менший синочок, типу :"Куди ви йдете? І тут нам буде непогано..." 

Робимо фото з іншої сторони моста, рушаємо в гору. 
До речі наш Северинчик майже сам піднявся на вершину. Його таке маленьке досягнення. 

Дорогою і ящики були, ліщиновий ліс, а камінці для дітей складова для ігор, тому робили зупинок ну дуже багато. 
Є маркування 505, спочатку я думала, що це прокладено вказівники, але пройшовши по жовтому маркуванню ми втратили його. Тому вгору спокійно можна йти по жовтих мітках 505, а дальше самі. Один + заблудитися неможливо!
На вершині  красивий краєвид ...



 Ура, ура, ура... Ми на вершині, нікого не погубили, тільки возик залишився в низу, бо піднімалися по стрімкому спуску до верху.


Отак стоїть вже 20 років без одної руки, нікому не потрібний Захар Беркут. Втратив руку, під час зливи, коли блискавка влучила в руку. Може пройде ще з 20 років, і хтось знайдеться, щоб довести до ладу...

На цьому місці сидів Тарас Шевченко, писав сій твір "Захар Беркут".