Збаразький замок

Зупинка 2

Назва Збараж, пішла від слова "зберіж". Є ще одна версія про походження міста Збараж. Вона полягає в тому, що назва прийшла від імені язичницького Бога Сварога (Бога Неба).  Отже, у дохристиянські давнє місто іменували як Сварож, а із плином часу назва  - Збараж. 

Макет замку

Збаразький замок знаходиться на Замковій горі.

Будівництво потужного замку було здійснено двома братами Збаразькими – Христофором та Юрієм, саме їхнє прізвище і дала назву замку.

Проект замку розробляв один з кращих архітекторів.

Спочатку Збаразький замок мав будуватися за проектом відомого венеціанського архітектора Вінченцо Скамоцці, але проект був відхилений через недоліки фортифікації – венеціанський архітектор приділяв більше уваги архітектурі і зовнішньому вигляду палацу, ніж потужності оборонних стін.

Однак замок так і не став сімейною резиденцією Збаразьких – спочатку помер Христофор, потім Юрій, а спадкоємців у них не було.

 Уже в 1636 році ще недобудований замок став власністю родини Вишневецьких і перетворився в одну із сімейних резиденцій. Перші князі Вишневецькі відразу після отримання замку у власність зайнялися зміцненням потужних оборонних стін. Після смерті Януша Вишневецького його замок успадкував маленький Дмитро, опікуном якого став відомий протистоянням з Богданом Хмельницьким Ярема Вишневецький. Після смерті батьків ще в дитинстві Ярема прийняв католицтво, а всі побудовані його матір’ю церкви були знищені за його наказом або перетворені в католицькі костели. До наших днів збереглася лише одна церква – вона знаходиться біля підніжжя замкової гори, а її купола можна побачити, прогулюючись по замковій території. У церкві покоїться прах матері Яреми Вишневецького, тому воєвода побоявся зруйнувати цей православний храм. Існує легенда, згідно з якою мати Яреми ще за життя прокляла майбутнього віровідступника. Так чи інакше, рід Вишневецьких скоро перервався. Спадкоємці Яреми або вмирали в ранньому дитинстві, або так і не змогли продовжити рід.

І сьогодні ніхто не знає, чи є це всього лише збігом, або Ярему наздогнало прокляття матері. У будівлі відреставрованого палацу можна побачити портрети ...

Замок пов’язаний довгим підземним ходом з монастирським комплексом ордена Святого Бернарда, що знаходився в самому місті Збаражі, в низині.Від українських козаків у 1648 році Збаразький замок не змогли захистити навіть потужні укріплення – після семи тижнів облоги фортеця була взята. Ходять чутки про зраду гарнізону, але, можливо, насправді поляки просто не хотіли визнати бойові можливості та досвід козацьких старшин, далекоглядність гетьмана Богдана Хмельницького.

Події тих днів добре знайомі вітчизняним туристам за сюжетом книги Генріха Сенкевича «Вогнем і мечем» та її сучасної екранізації польським режисером Єжи Гофманом. У 1675 році замок був захоплений турками, а згодом відновлений його власником Дмитром Вишневецьким. У 1734 році Збаразький замок був захоплений під час повстання гайдамаків. Після смерті останніх Вишневецьких Збаразький замок перейшов у власність Юзефа Потоцького, київського воєводи. Найбільших втрат старому замку принесло підставу на його території в 1840 році цукрового заводу. Тим не менш, замок був відновлений знову, після того, як його господарем став Тадеуш Нємєнтовський. Не встигла закінчитися реставрація Збаразького замку, і почалася Перша Світова війна, під час якої після захоплення замку російськими військами були підірвані всі каземати. У роки радянської влади в палаці знаходився Будинок піонерів, а залишки оборонних укріплень місцеві жителі розбирали і використовували в якості будівельного матеріалу для зведення приватних будинків.Посеред території замку знаходиться двоповерховий палац , побудований в стилі ренесанс. Повномасштабна реставрація, що проводилася в 2000 році, ще повністю не закінчилася. За минуле десятиліття були реконструйовані оборонні стіни, очищені рови від нагромадилося в них вікового сміття, відреставрований в первозданному вигляді фасад палацу.

 Інтер’єри палацу ще не відновлені повністю. Діє музей, експозиція якого знайомить відвідувачів із предметами побуту...

Виставка народної вишивки – скатертини, рушники...

 В склепінних казематах, побудованих в стилі ренесанс, в даний час також розташовано музейні експозиції – дивне вогнепальну та холодну зброю...

а також сучасні дерев’яні скульптури, виготовлені учнями відомого різьбяра по дереву Пінзеля.

Стародавні стіни замку немов є німими свідками історії – замок відвідували і Богдан Хмельницький, і російський цар Петро I разом з українським гетьманом Іваном Мазепою. 

Кераміка Тараса Левківа

Інквізиції

Скрипка пліткарів

Стілець відьми

Ганебний стовп

Тортури водою

Олег Шупляк. Двовзори...

Бернардинський монастир

Назва походить від імені італійського монаха Бернарда з Сієнни )

Бернардини – вживана на території Речі Посполитої, назва відгалуження католицького ордену францисканців, що називалися в країнах Західної Європи францисканцями-обсервантами. Назва походить від імені італійського монаха Бернарда з Сієнни )1390-1444), який вніс зміни у статут ордену Св. Франциска з Ассізі, зробивши чернечий регламент більш суворим, прагнучи наблизити його до аскетичного характеру життя засновника ордену – Св. Франциска і його найближчого послідовника – Св. Бернарда, які жили у 13 ст.

Бернардини з'явилися в Збаражі в 1627 р. на запрошення князя Єжи Збаразького, каштеляна краковського. Він збудував для них дерев'яний монастир та розпочав будівництво мурованих костелу та кляштору. Його справу продовжив князь Януш Корибут Вишнівецький з дружиною Євгенією. В 1637 р. княгиня Вишнівецька підписала акт засновання монастиря. За часів козацьких воєн монастир вцілів, хоча й сильно постраждав. В ті часи загинули від козачих рук один монах та шість священиків.

В 1675 р. турки, на чолі з Ібрагімом Шишманом спалили костел та вбили троїх ченців. У Збаражі тоді залишилося всього 2 монахи бернардинці. З 1720 року, коли Збараж перейшов у спадщину Юзефа Потоцького, на місці старого монастирського комплексу розпочалося будівництво нового. У 1729 році постав новий дерев'яний монастир. У 1731 році було розпочато реконструкцію храму. Однак вже в 1745 році недобудованій споруді загрожувало завалення і роботи були перервані. 

Францисканський герб, що видніється на вершині монастиря, являє собою дві перехрещені руки: одна, оголена - Христа, інша, одягнена в рясу - Франциска. Цей символ служить ідеї францисканської духовності - уподібнення Христу, яка повинна бути постійним процесом життя.

Над дверима півкругле вікно з металевою решіткою ХІХ ст., а над ним у декоративному оздобленні вензель фундаторів костела, який розшифровується як J..K.W. S.H.P. (Януш Корибут Вишневецький (і) Станіслав Граф Потоцький).

ВИШНІВЕЦЬКИЙ ПАЛАЦ

Наш машрут... Тернопіль ->Вишнівець->Збараж

Кажуть, коли на землю опускаються вечірні сутінки, в густій зелені парку за палацом з'являється загадковий лицар на коні. Хто він - ніхто не знає. Можливо, привид котрогось із князів Вишневецьких? Відповісти на це запитання не судилось, мабуть, нікому. Адже на всіх портретах, на яких, начебто, був зображений Ярема, як з’ясувалося, обличчя зовсім іншої людини. І ще одну загадку залишила для сучасників ця постать. Після раптової смерті, яку списали на харчове отруєння, його поховали в абатстві Святого Хреста в у скляній труні. Та коли провели дослідження останків, стало зрозумілим, що вони не мають жодного відношення до князя. На тілі у скляній труні слідів розтину не виявилося, на зріст небіжчик був вищий за Вишневецького, за віком – значно старший. Дослідники передбачають, що тіло князя поховали не в усипальниці Олесницьких, а в головній усипальниці, і воно згоріло під час пожежі 1777 р., від якої загинув і сам костьол. Стіни Вишневецького палацу - Бальзак колись назвав його “малим Версалем” - пам'ятають і авантюри, і таємну змову із захоплення Московського престолу, і блискучі перемоги та поразки.

Першу згадку про Вишневецький палац (тоді ще замок) датують 1395 роком. Саме тоді цю землю отримав князь Дмитро Корибут від литовського князя Вітовта. Чимало власників змінилось у цього замку, та чи не кожен українець знає основоположника родини Вишневецьких – Байду, засновника славнозвісної Запорізької Січі. 

Наступна особистість – Лжедмитрій Перший, насправді аферист на ім'я Грішка Отрєпє’в. Він з’явився на порозі замку у 1603 році, у 1605 вінчався тут з Мариною Мнішек – у Вознесенській церкві, яка також збереглась. Згідно з легендою, саме їй першій він розповів про своє царське походження і це дало початок їхній історії кохання. Ось так Вишневецький замок став свідком таємних змов про захоплення російського престолу…

Восени 1846 року тут побував французький письменник Оноре Де Бальзак, і саме тут він познайомився зі своєю майбутньою дружиною – Евеліною.

Гостями Вишневецького замку свого часу були і Тарас Шевченко, і Богдан Хмельницький, і Максим Кривоніс, і багато інших відомих постатей.

Та найбільше хочеться розповісти про надзвичайно цікаву, загадкову постать в історії України – про Ярему Вишневецького. Багато суперечливих думок існує про нього у сучасній історії. Але ж він просто був людиною – людиною, яка жила у жорстоку епоху, яка палко кохала і мріяла про щастя для своїх нащадків. Того самого Ярему Вишневецького, що “вогнем і мечем” приборкував Україну під час війни з Хмельницьким у 1648-1654 роках… Той, який грав у «шалені шахи» людьми: замість фігур були кріпаки, які за командою гравців переступали по чорно-білих плитах. Всі «програні» «шахи» переходили у власність переможця…

Саме ці слова промовив Яремія, вперше побачивши Гризельду, дочку коронного канцлера, на одному з прийомів у короля. 

«…Єремія Вишневецький, як потомок давніх литовських князів, став поперед усіх і гордим оком зорив по світлиці на молодих двірських дам. Ненароком його гострі очі впали на Гризельду Замойську. Вона була найпоказніша між усіма дамами, висока, поставна, плечиста та рівна станом, як тополя» – описує І. Нечуй-Левицький їхню першу зустріч.

«…В її вроді є щось царське, неначе вона і вродилась, і хрестилась королевою, і на вдачу вдалася в королеву. Вона, одна вона тутечки варта мене, мене, князя Вишневецького. Усі ці панянки якісь дрібненькі, мізерненькі, легенькі, гарненькі, неначе пташки в садку; і щебечуть вони, мов пташки, і слова, і мова в їх пташина. А в Гризельдиних очах виявляється щось лицарське, вище», — думав Єремія, перебираючи очима панянок…»

За Гризельдою упадав пан Заславський, який, за свідченнями очевидців, був дуже вродливим. Та їй до душі припав саме Ярема Вишневецький, від стосунків із яким її довго відмовляли придворні дами (є дані, що їх підкупив сам Домінік Заславський).

«…— Князь Заславський білий, як пан, а Вишневецький чорний, як циган, — сказала баба Ганна, — я б за його зроду – звіку не пішла заміж, якби він мене сватав.

— Якби ж пак тебе сватав. Але він тебе не сватає й не свататиме, - сказала Гризельда.

— І що в йому за краса? очі страшні, смуглявий на виду, наче хлоп, та чорний, неначе три дні висів у диму в комині, — кепкувала баба Ганна.

— ... Хоч він чорний, та зате ж я дуже біла: то він мене й не почорнить, а сам од мене може й побілішає, — казала Гризельда…»

Так і почалось їхнє кохання. Насправді ж, Грізельда була зовсім не красунею, але вона прекрасно розуміла свого чоловіка, тому шлюб їхній був надзвичайно міцним, сповненим поваги та взаємопідтримки. 

Весілля Яремії Вишневецького та Гризельди Замойської було розкішним. Воно тривало два тижні, витрачено на нього було надзвичайно багато грошей. Та тривав цей шлюб, на жаль, недовго. Через ворожнечу Яремії до Хмельницького та козаків, коли він обороняв Збараж, Замостя й Львів, подружжя було в розлуці. Гризельда разом з сином Міхалом також стала втікачкою, вигнанкою. Вони майже не бачились, хоча і продовжували шалено кохати одне одного. 

Ярема помер у 1651 році з невідомих причин, можливо – через отруєння миш’яком, який тоді ще не вміли виявляти.

Грізельда надовго пережила коханого чоловіка – вона покинула цей світ у 1672 році.