Почнемо із історії розвитку міста. Коли
побудували залізницю Львів – Станіславів – Стрий – Ходорів, то цукор розходився
по всій Європі. Цукор відправляли до найкращих ресторанів та готелів, а саме: до
паризького «Рітца», віденського «Захера» та лондонського «Караваджа».
Закупляли у селян цукрові буряки і мали
свої плантації. Ходорівський цукровий завод працював понад 100 років та не
переставав під час війни.
Пам'ятник
цукровому буряку, це мабуть єдиний такий у світі. Зображено двоох барокових
путті – безкрилих ангелів, які піднімають величезний буряк. Мініатюрні
статуетки дарували почесним гостям та працівникам.
Палац Любомирського
У 1860 році, коли володарем Ходорова був Казимир
Лянцкоронський, його донька Єлизавета вийшла заміж за барона Козіма де Во,
фельдмаршала-лейтенанта австрійської армії. Отримавши знатну дружину і поважного
тестя, барон Лянцкоронський одразу по весіллю розпочав будівництво
палацу.
На жаль, палац барона простояв не довго
– під час Першої світової війни в 1915 році він був спалений російськими
солдатами. Згарище стояло аж до 1932 року, коли за його відбудову взявся
Евгеніуш Любомирський, котрий походив із князівського роду і був ад’ютантом
легендарного генерала Владислава Андерса, культового персонажа польської
міліарної історії.
Фасад будинку добре зберігся по нині,
вносячи елемент романтики до архітектурного пейзажу Ходорова. Всередині споруда
перепланована, сьогодні там розташована лікарня.
Немає коментарів:
Дописати коментар