Подорожуй. Життя одне): Аккерманська фортеця

Ми прийшли, видно вже фортечні стіни...

Ось одна із башт фортеці, що має має дві назви — Дівоча та Овідієва.

Походження назви «Дівоча»: У молдовського господаря Олександра Доброгоніби була дочка принцеса Тамара. Свавільна і жорстока, оточила себе розгульною челяддю, користуючись відсутністю батька, грабувала навколишнє населення, розбишакувала на великій дорозі.

Одного разу, коли Олександр Добрий збирався в новий похід, Тамара попросила у нього гроші нібито на будівництво монастиря. Батько виконав прохання дочки.

Зі всього князівства зігнали людей. Але не будинок для божих слуг задумала будувати Тамара. Вона збудувала над лиманом могутню фортецю, в яку переселилася зі своїми прибічниками, оголосивши себе незалежною царицею. Тепер розбійницькі набіги скоювалися з фортеці. Грабежі та пожежі обезлюдили навколишні міста та села. Чутка про жорстоку царицю-самозванку рознеслася далеко за Дунай і Дністер, навіть за Чорне море.

Але повернувся з походу Олександр Добрий. Замість монастиря він побачив фортецю. Дізнавшись про лиходійства дочки, господар бере фортецю з боєм, знищує розбійників, а улюблену дочку проклинає. Як тільки слова проклять батька торкнулися вух Тамари, вона негайно ж заснула. Сплячу дівчину понесли в башту і за велінням господаря живою замурували в її стінах. Відтоді башта зветься «Дівочою».

Вид на башту «Овідія» ззовні фортеці

Є ще одна легенда, що пов'язує цю башту з ім'ям римського поета Овідія, автора знаменитих «Метаморфоз» і «Науки про кохання». Саме «Наука про кохання» викликала страшенний гнів у божественного Августа, він вбачав цей твір, як замах на моральність римського суспільства. На початку н. е., вже на схилі віку, придворний поет імператора Августа, Овідій Назон, був засланий у східну провінцію Риму, в Нижню Мезію в місто Томи (нині місто Констанца в Румунії). Проте довгий час була жива легенда про те, що в 8 році н. е. опального поета ніби то прийняла стародавня Тіра.

До наших днів зберігся переказ: у ті часи з Риму прибула сюди людина незвичайна, вона була невинна, наче дитя, добра, як батько, а коли він говорив, то вуста його виділяли мед.

На згадку про Овідія лиман називався Овідово озеро; на східному березі лиману, навпроти фортеці, лежить селище Овідіополь («поль» грецькою — місто), місто Овідія, і у фортеці з'явилася «башта Овідія».

Головний вхід у фортецю.

Археологічні розкопки грецького міста Тіра

Наразі ця твердиня є одним з найважливіших туристичних об’єктів як пам’ятник історії та містобудівництва на теренах нашої країни періоду XIII—XV століть. Побудована фортеця на залишках античного міста Тіри. Необхідність виникнення Аккерманської твердині зумовлена безперервними нападами численних ворогів на ці землі.

Гармата в бійниці. Націлена на руїни Тіри і продавців сувенірами. ..

Аккерманська фортеця налічувала 4 двори площею 9 га. З трьох сторін фортеця була оточена глибоким та широким ровом. Колись тут було 34 башти, але до наших днів збереглось лише 24. За всю історію свого існування фортеця неодноразово була в облозі та страждала від нападів татарських, турецьких, козацьких та російських військ.

Ням-ням-ням)

Височіє «башта Пушкіна». Вона по праву носить ім'я поета: Пушкін, що перебував у місті, фортеці. Подробиці перебування Пушкіна в Аккермані зберегло для нас свідчення супутника поета — підполковника Івана Петровича Ліпранді. 14 грудня 1821 Ліпранді прямує до Аккерману для розслідування подій у Камчатському піхотному полку. Всього три дні: 14-16 грудня 1821 провів поет у Аккермані 15 грудня комендант фортеці підполковник Кюрто, колишній вчитель фехтування юного ліцеїста Пушкіна, запросив поета до себе у фортецю на обід. Саме тут у фортеці у поета визрів задум створення знаменитих послань «К Овидию» і народилися рядки послань:

«Здесь, оживив тобой мечты воображенья, я повторил твои, Овидий песнопенья.»