Теребовлянський замок

Перше, що ми побачили - костел  святих Петра і Павла...

Назва міста походить від давньоруського слова "теребівля", що означає місце, випалене в лісі. 

Укріплення замку існувало, ще відтоді, коли міст було столицею давньоруського Теребовлянського князівства. Спочатку був деревяний замок, побудований ще у ХІ столітті за правління князя Василька Теребовлянського.  

Після захоплення українських галицьких земель поляками було споруджено кам’яний замок на місці замку Василька в 1360 році.

Мури фортеці звели товщиною 2 метри, з залишків церкви збудували в’їздну вежу, поруч спорудили сторожову вежу.

 На території фортеці було вирито глибокий колодязь глибиною 45 метрів, побудовано житлові приміщення. Замок витримав багато набігів татар, але зазнав руйнувань і через 170 років існування став не придатний для оборони.

Це було ще за княжої доби. У прекрасному замку на високій горі, яка стоїть між річками Гнізна і Се рет, жив князь із дружиною, у них була чудова донька.

Окрім вроди, мала вона ще й добре серце та гос трий розум. Князь радився з нею навіть у справах політичних і вій ськово стратегічних. Та сталося горе — померла дру жина князя. Дуже довго він тужив за княгинею.

У селі Теребовля, де стояв замок князя, жила вдова. Ніхто не знав, що вона — відьма. Звабила вона чара ми князя, і той одружився з нею. Проте й надалі найголовнішим рад ником князя була його донька.

Клю чі від скринь із золотом і від підзе мелля він довіряв лишень їй. Розлю тилася за це на пасербицю мачуха. І її чари перетворили молоду дівчину на гадюку…

Минали роки… Замок у Теребов лі кілька разів руйнували, потім від будовували. Непорушним залиша лося лише підземелля, бо невиди мим воно стало для людського ока.

Місцеві мешканці переповіда ють, як щоночі на Івана Купала га дюка із ключами в зубах виповзає з під каміння і виглядає нареченого.

Якщо якийсь парубок зірве цвіт па пороті й одразу побіжить до неї, по цілує, то зніме чари, і гадюка знову стане дівчиною...

Біля стін фортеці, над мальовничою купою кам’яних брил, височіє п’ядестал. За багатьма легендами, ця хоробра жінка захищала місто від турок.

 Історія почалась з того, що комендантом  твердині назначили Яна Самуела Хржановського. Дружина коменданта не лише підтримувала вояків, а й сама з шаблею брала участь у битвах. Носила з собою два ножі та погрожувала чоловіку, що одним заріже його, а іншим - себе, якщо Ян вирішить здати замок туркам.

Коли до міста наближалося військо Яна Собеського, турки змушені були зняти облогу фортеці. І облога з турками швидко приростала легендами, головну роль в яких грала мужня пані комендатова. 

Вид із замка...