Підкамінь

З гори, що домінує над селом, й на якій розташований древній монастир видно куполи Почаївської Лаври. 

В деяких джерелах можна знайти назву каменя, від якого мабуть й бере назву цей населений пункт, – Чортів камінь. По одній з багатьох легенд про Підкамінь, саме до Почаївської Лаври тягнув чорт величезний камінь, щоб скинути його на ту православну святиню. Але не розрахував чортяка своїх сил й впустив його на те місце де й стоїть цей грандіозний пісковик зараз.

 Інший варіант тої легенди говорить, що камінь впав все-таки на церкву, яка стояла на пагорбі, і якщо прикласти вухо до каменю, то можна почути православні церковні співи. Сам камінь має висоту 17 метрів й ширину 8-10 метрів. Дуже вражає, скажу я Вам.

Навкруги Каменю збереглося багато козацьких хрестів. Датуються вони XVII століттям. Деякі кам`яні надгробки настільки вгрузли в землю, що побачити їх можна лише залізши на сам камінь. 

 Існують версії що камінь використовувався як основа для будівництва на ньому старовинної дерев`яної фортеці, яка входила до оборонного поясу Галицько-Волинського князівства наряду з Холмом, Львовом, Данилівом, Стіжком та ін. Існує також версія, що на ньому існував наскельний дерев`яний двоярусний храм. 

Деякі історики вважають, що камінь використовувався як поганське капище. Правда це, чи ні, не знаю. Але монахи розташованого поруч монастиря звели на вершині каменю хрест. Так, на всяк випадок. А ще там є невелика капличка.

Взагалі камінь цей здавна вабив монахів. 

Поруч з ним в так званій Монастирській горі збереглося декілька печер. Пов`язують ті печери з опришками та козаками. 

Але використовувались вони вірогідно як підземний храм та келії для перших монахів, що прийшли на це містичне місце.

Існує легенда, що прийшли 12 монахів. Очолював їх, такий собі, отець Урбан. Оселились вони коло каменю, почали будувати монастир. Але, під час одного з татарських набігів, були всі перебиті. Поховали ж їх під каменем. 

Трохи мене...

Це лише легенда, але дуже схоже, що саме завдяки монахам починається заселення цього місця. Перша документальна згадка про монастир відноситься до 1464 року. В 1519 році дерв`яний, на той час монастир, спалили татари. 

В 1612 році починається будівництво мурованого монастиря та церкви. Але будівництво у монахів-домініканців йде дуже тяжко. В 1640-их роках стається обвал склепіння, в 1648-1650 роках монахи переховуються в інших монастирях від козаків Хмельницького, в 1687 році знову завалюється склепіння собору. 

Місцевий житель...

1695 р. Храм було освячено в честь Успення Пресвятої Богородиці, Хреста Господнього, Апостолів Петра і Павла та Всіх Святих.. З цієї нагоди у церкві вміщено мармурову плиту, на котрій було зроблено пам`ятний напис. Донині зберігся лише її невеличкий фрагмент.

Остаточного вигляду храм набув у XVIII ст., коли до нього прибудували вежу, на якій 1713 р. було вміщено залізний годинник. Архітектура вежі та цілого собору витримана в ренесансному стилі.

Збереглися фрагменти розпису вівтарної частини, що їх виконав відомий художник Станіслав Строїнський 1766 р. Розписи бічних нав були зроблені значно пізніше (1903 р.) і на сьогодні є повністю втрачені”.

Дивлячись же на нинішній стан монастиря, можна лише уявити яким був монастирський комплекс в період свого найбільшого розквіту – у XVIII столітті. Це була справжня фортеця. З південно-західної та північної сторони монастиря був збудований зіркоподібний зовнішній мур. Пректував той мур талановитий військовий інженер Христофор Дальке. Він же – автор чисельних підземних укриттів. По кутам внутрішнього оборонного муру монастиря були зведені могутні вежі з бійницями.