Воронцовський палац в Алупці

Найбільша історична архітектурна пам’ятка середини ХІХ століття це Воронцовський палац.

Цей палац був споруджений для князя М. С. Воронцова. Зводився палац 23 роки (1828 – 1851 рр.). Різноманіття стилів — одна з головних особливостей архітектури палацу.

Двоповерховий палац складається з п’яти корпусів, а на півдні розташовані парадні сходи, по обидва боки яких розміщено шість фігур левів.

Він налічує 150 приміщень і має в своєму розпорядженні багатющу музейну колекцію, його оточує великий старовинний парк, в якому з живописними рослинними ансамблями органічно поєднуються архітектурні — ставки, каскади, фонтани, сходи, тераси, скульптурні групи. По красі ландшафтної композиції це, напевно, найкращий парк Криму.

Південний фасад виконано у формах мусульманської архітектури, і він нагадує вхід до мечеті.

Нішу-екседру з півкруглим завершенням прикрашає багатий ліпний алебастровий орнамент. Глибині ніші арабською в’яззю зроблено напис – шестикратно повторена фраза «Немає Бога окрім Аллаха». Це було немислимо в православній Російській імперії, мабуть тільки чиновник такого рангу міг собі дозволити.

Розповідають легенду, що Черчілль одного разу розглядав лева та мовив: «Когось цей лев мені нагадує… Знаю мене». Та просив він Сталіна продати йому скульптуру лева. Сталін йому, на те відповів: «Народним добром не торгуємо».
Парк поділяється на кілька зон. Верхній парк має ландшафтний пейзаж, в якому вписався Великий та Малий алупкінські хаоси – нагромадження величезних блоків діабазу, що спускаються до моря, прикрашені квітниками та живописними фонтанами, ставками і парковими скульптурами. Парк почали будувати ще у 1828 році, замовником був перший власник генерал-губернатор Новоросії граф Михайло Семенович Воронцов.

Є ще легенда що граф Воронцов побудував свій палац, саме там, де колись знаходилась скорена Росією турецька фортеця Хаджібей.
Керував будівництвом англієць – Вільям Грунт, а втілювали в камені задумки британці кріпосні селяни Воронцова, привезені з інших губерній. Парк навколо палацу формувався поступово, паралельно зі зведенням комплексу.

Керував роботами німецький садівник-архітектор Карл Кебах. Для озернення кам’янистих стилів довелося привезти величезну кількість родючого ґрунту, який вручну вкладали на території майбутнього парку.