Високий і низький замок у Львові

Місто Лева овіяне безліччю легенд, і вже давно історики заплуталися між вигадкою та історичною дійсністю. Проте підземне місто під Львовом — не вигадка, бо його ходи збереглися до сьогодні.

Фото біля  Високого Замку

А ось історія про те, чому в замку не було води. Безліч разів викопували криницю на Високому замку, але сторож підземного міста щоразу її засипав. Тож воду довелося довозити аж із міста. Тоді король Високого замку почав запрошувати сміливців, аби вони копали криницю, і пропонував великі гроші за цю роботу. Але чутки про сторожа розлетілися дуже швидко, і всі боялися братися за цю роботу, щоб не розлютити його.

Якось про це почув бідний хлопець. Він був закоханий у дівчину, але не міг із нею одружитися через свою бідність. Тож погодився викопати криницю, бо це був єдиний вихід із такої складної ситуації. Тільки хлопець почав копати, як почув голос: “ Чого тобі треба?” Обернувся, а перед ним стоїть дідусь. І хлопець розповів йому про свою недолю. “ Добре, — відповів сторож підземного міста. — Я дозволяю тобі копати, але доки ти копатимеш, доти тобі не можна промовляти ім’я своєї коханої ”. Хлопець погодився і почав копати. Копав не один день. Важка була праця. Весь час він уникав зустрічі зі своєю коханою, аби ненароком не назвати її ім’я. Коли вже почала виступати вода, дівчина вирушила шукати його. І знайшла. А він підняв голову, побачив кохану й радісно вигукнув її ім’я. І враз криницю засипало. Відтоді нікому не вдавалося її відкопати.

Підземелля замку використовували як в’язницю: відомо, що після 1410 р. та сиділи полонені тевтонці, захоплені під Грюнвальдом. В 1559 р. тут відбувалась ув’язнення нещасна Гальшка Острозька.

Панорама низького замку

У 7 столітті за проханням дружини українського князя Лев Даниловича, було збудовано греко-католицьку церкву Святої Євхаристії у готичному стилі. Навколо споруду почалась війна, все дійство розпочалось через наречену Гальшку Острозьську. Тому що, вона  не хотіла виходити заміж за Лукаша, та ховалась за стінами костелу. Протягом воєнних баталій вся торгівля у Львові була призупинена. Король був розлючений такими діями наказав зупинити війну. Кий від монастиря був перерізаний. Врешті-решт Гальшку було видано заміж за Лукаша.

 Краєвид з Високого Замку

Лев, для якого Данило Галицький побудував Львів, був готовий іти в бій. Територія його земель опинилися між польським молотом і татарським ковадлом. Тож щоб урятуватися від набігів жадібних до здобичі татар, Лев 1270 року споруджує львівський замок. Ось як це описує літописець: “ Побачивши на самому кордоні своїх володінь круту гору, захищену знизу немовби кільцем вкритих лісом долин, він негайно наказав побудувати на вершині фортецю зі зрубаних на тому ж місці дерев, оточити її загородами й міцним частоколом. Він наказав також розмістити у внутрішніх спорудах регалії княжої влади, замкову скарбницю, військову здобич та арсенал і вирішив перенести свою княжу резиденцію на цю гору, з вершини якої відкривався краєвид…” Так з’явився Високий замок. Лише одну зиму зимував князь у збудованому замку. Нашвидкуруч споруджена будівля погано захищала від холоду. Тож вирішив князь влаштувати собі резиденцію десь нижче. У заболоченій місцевості він побудував інший замок — Низький, а Високий замок, у якому були заховані скарби, охороняло багато вартових. Інші княжі прислуги: княжа свита, домашня челядь, дружинники й усі придворні (щоб швидко виконувати накази правителя) поселилися між Високим і Низьким замками. Це було перше підзамче поселення у Львові. Досі та частина міста називається Підзамче. Замок був побудований із дерева, тому загарбники зруйнували його дощенту. Проте замкова гора не стояла довго пусткою. Близько 1360 року польський король Казимир ІІІ на місці колишнього князівського форпосту відбудував Високий замок. Фортифікація була розташована на крутій скелястій горі висотою майже триста метрів. Замок був добре захищений. Протягом трьохсот років різні війська й нападники намагалися взяти його штурмом — усе намарне.

Лише 1648 року замок захопив загін козаків на чолі з Максимом Кривоносом.

Від виснажливих битв будівля втратила свою надзвичайну оборонну здатність, тому 1672 року її легко захопили турки. Фортифікація руйнувалася й надалі. У кінці ХVІІІ століття її почали розбирати, а будівельні матеріали використовували для спорудження будинків і доріг. У 70 роки ХІХ століття розібрали рештки фортифікаційної споруди. Після пожежі 1381 року Низький замок знову відбудували з дерева, кам’яним він став після пожежі 1565 року. У Низькому замку був підписаний важливий історичний для Польщі документ, згідно з яким скасовувалася спадкова влада у тій країні.

Під час нападу шведів на Львів шведський король Карл ХІІ тимчасово влаштував у замку свою резиденцію (є свідчення, що він перебував у Високому замку). Низький замок проіснував до 1802 року.

У 1853 саме у Львові винайшли першу у світі гасову лампу фармацевти Йоган Зег та Ігнаци Лукасевич.

В давні часи у Ратуші не раз бачили привида. З’являвся він опівночі у вигляді чорної труни, рухався поволі залами і сходами. Нічна сторожа перелякано хрестились…

Колись львівські судді засудили на муки катівні та кару смерті невинного чоловіка. На обкладинці лавничої книги, де містилися судові рішення, написано великими літерами: «ПАМ’ЯТАЙ ПРО ТРУНУ, ЩО ПО СХОДАХ І ЗАЛАХ ХОДИЛА». Кожен хто брав до рук лавничу книгу відразу чув, як мороз по шкірі йде. Добре подумайте, перше ніж приректи когось на тяжку кару.

Палац Потоцьких та Шевченківський Гай. Львів)

Фасад палацу

Палац Потоцьких знаходиться на вулиці Коперника, 15.

У 1822 р. родина Потоцьких придбала цей палац, продавши свій палац на площі Галицькій.

Палац був збудований у стилі бароко, епохи французького короля Луї XIV у 1880 році за проектом французького архітектора Луї Альфонса Рене Доверн'є. Проект модифіковано львівськими архітекторами Юліаном Цибульським та Людвіком Балдвілом-Рамулом і реалізовано під їх керівництвом. 

Марія Климентина з Сангушків одружилася у 1851 року в містечку Славуті з Альфредом Потоцьким. Альфред II Юзеф Потоцький гербу Пилява — граф, політичний діяч, маршалек Галицького Сейму, намісник Королівства Галичини і Лодомерії, другий ординат в Ланьцуті. Родина Потоцьких мала 4-ро дітей: Романа, Юлію, Климентину (Тишкевич) і Юзефа-Миколая. Їм належив плац. Потоцький рано помер і не встиг побачити свою майбутню резиденцію. Будову палацу завершив його син Роман Потоцький та дружина Марія.

Будівля виконана в стилі французького класицизму, цегляна, обштукатурена, Н-подібна у плані, з розвинутим центральним ризалітом та боковими крилами.

На першому поверсі розміщені парадні зали для прийому гостей. З вулиці на подвір'я ведуть парадні монументальні ворота з двома флігелями, прикрашені картушем. Для прийомів у палаці Потоцьких були передбачені місця для під'їзду екіпажів, зали для зустрічей. З південно-західного боку біля палацу були збудовані з нетинькованої червоної цегли будівлі стайні з барельєфами коней та служб. Від сторони вул. Коперника палац відділяє огорожа з парадними воротами та флігелями для сторожі. 

До 1879 року тут знаходився великий міський парк.

 Наприкінці 1980-х років у палацовому парку влаштували шахту для прокладання тунелів підземного трамваю, і побудували непривабливу прибудову, у якій зараз знаходиться Музей мистецтва давньої української книги (вул. Коперника, 15а).

22 листопада 1919 р. на палац впав літак американського пілота Едварда Ґрейвса, що брав участь в показових польотах над центром Львова з нагоди 1-ї річниці зайняття міста поляками. Падіння літака та вибух паливних баків спричинили пожежу верхніх поверхів та даху будинку.

Біля палацу знаходиться Парк Мініатюр

Мої квитки))

 Музей народної архітектури і побуту «Шевченківський гай» знаходиться за адреса — вул. Чернеча гора, 1.

Дорогою до Шевченківського музею

Експозиція музею налічує 124 пам'ятки архітектури, котрі об'єднані в 54 садиби. В Музеї функціоную 4 виставкових зали. Два з них мають постійну експозицію. У постійній експозиції та сховищах музею міститься близько 20 тисяч предметів щоденного побуту та ужиткового мистецтва.

Територія музею площею 60 га умовно розділена на шість етнографічних зон. Кожна зона — це міні-село, що складається з 15‒20 пам'яток народної архітектури. У житлових та господарчих приміщеннях розміщено предмети домашнього повсякденного вжитку, сільськогосподарський реманент, транспортні засоби та ремісничий інструмент. Шість таких міні-сіл мають назви: «Бойківщина», «Лемківщина», «Гуцульщина», «Буковина», «Поділля» і «Львівщина», причому останні три мало відвідуються туристами, адже є не вельми інформативними.